Книжка назавжди

Пристрасті в казані Третього Книжкового Арсеналу кипіли цілий тиждень. Гості вчили програму подій заздалегідь. Проте навіть за найпалкішого бажання встигнути скрізь не видавалося реальним. Тож траєкторія пересувань у старовинних лабіринтах Мистецького Арсеналу в кожного була індивідуальна.

Сказати, що Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» – це 10 майданчиків та понад 200 видавництв, – не сказати майже нічого. Бо ж «ярмарковість» відступала на другий план, коли мова заходила про зустріч із відомими письменниками, автограф­сесії, майстер­класи, лекторії, дискусії, «круглі столи», читання, проекти для дітей – «великих і малих», про презентації нових книжок та концерти нової музики. Загалом кількість «фестивальників» й, зокрема, журналістів зашкалювала такою мірою, що організатори навіть вирішили давати лише по одному бейджу на всіх акредитованих від одного видання (доволі дивний спосіб нормувати масовість).

Намагаючись осягнути все запропоноване, доходиш втішного виснов­ку: людство ніколи не розучиться читати – всупереч розтиражованому прогнозу стосовно незабарної смерті паперової книжки. Нині вона потрапила в ту саму ситуацію, що й театр за появи телебачення. Йому тоді теж пророкували загибель. Однак він нікуди не дівся й навіть викристалізувався в престижне захоплення для обраних.

Аби засвідчити вірність паперовому виданню та познайомити українських книгоїдів зі своїми новими творами, до Києва приїхали уславлені літератори, з­поміж яких Януш Леон Вишневський, Барбара Космовська, Крістоф Зімон, Ярослав Рудіш, Тьєрі Есс, Марина Степнова, Денис Осокін, Олів’є Монжен, Естер Кінськи.

Розділ Книжкового Арсеналу для малюків пишався міжнародною виставкою найкрасивіших дитячих книжок із 40 країн «Білі ворони­2013». Її традиційно скомпонувала найбільша на планеті бібліотека для дітей та юнацтва заради подальшої презентації на міжнародному книжковому ярмарку в Болоньї.

Натовпи книгоманів, що не сплять, відвідали надзвичайно подієву Ніч Книжкового Арсеналу. Тут лунали під музику сучасні тексти вітчизняних літераторів. Проект «Серце темряви, поезії і музики» продемонстрував незборимий альянс вишуканих слів і нот, що особливо легко ллються після заходу сонця. Знайшовся час і для прем’єрної програми ранньої української та російської анімації «Мультагітпроп» Національного центру Олександра Довженка. А на музичному майданчику француз Ніколя Горват улаштував шестигодинний фортепіанний марафон: грав твори Філіпа Гласса.

Атмосферність у найтеплішому значенні цього слова – особливість Книжкового Арсеналу. Радіючи на прес­конференції виданню своїх романів українською, розмірковуючи про схожість поляків та українців і згадуючи свій приїзд до нашої столиці три роки тому, Януш Леон Виш­невський резюмував: «Мені добре в Києві». Цього разу він представив нову книжку для дітей «Марцелінка» та для дорослих – «На face із сином». Нинішній візит популярного письменника (який себе таким не вважає) органічно вмонтувався в ту саму атмосферність. У наперед обрану тональність єднання й порозуміння, апріорі властиву зібранням тих, хто не уявляє свого життя без щоденного читання.

Автор: Ольга КРАСОВСЬКА