№3, лютий 2016

Офіцер Його Величності Мистецтва

На один незабутній вечір резиденція посла Австрії в Києві перетворилася на справжню художню галерею. Чарівника, який допоміг зробити це, звати Олег Любківський. Він художник, графік, автор дуже цікавих творів, що концентрують образ Чернівців у контексті загальноєвропейської культури. У своїх роботах у неординарній формі подає унікальність чернівецького полікультурного міфу під об’єднавчою назвою «Місто, що колись називалося Czernowitz».
Він не тільки створює картини, котрі потрібно читати, як книги, а й пише книги, що їх малює, як картини… Саме тому в його австрійських друзів і народилася ідея не тільки влаштувати виставку робіт майстра, а й провести літературні читання цікавої поетичної прози Олега Любківського двома мовами. Українською оповідання читав сам автор, німецькою – співробітники посольства Австрії в Україні.

Надзвичайний та Повноважний Посол Австрії в Україні Герміне Поппеллер запросила на цей незвичний захід своїх друзів з інших дипломатичних місій, українських політиків та культурних діячів. Відкриваючи виставку і читання, вона пояснила: для неї Чернівці – це як маленька Австрія в Україні. І від душі подякувала спостерігачу місії ОБСЄ
Інгрід Гессінгер за чудову ідею запросити в гості самобутнього чернівецького митця.

Фрау Гессінгер розповіла присутнім, як у складі спеціальної місії рік прожила в Чернівцях, як усім серцем полюбила це українське місто та його мешканців, як сама Доля познайомила її з художником.

«Їдьте до Чернівців, купіть книгу, зустріньтеся там із Олегом Любківським, і ця подорож залишиться у вашій душі й пам’яті на все життя», – щиро запропонувала присутнім Інгрід Гессінгер. Вона особисто прочитала німецькою одне з оповідань пана Любківського — «Автопортрет з «Kaiser­Cafe».

Із Чернівців до столиці приїхали підтримати свого земляка та висловити йому подяку за те, що він робить для популяризації рідного міста й Буковини, шанувальники митця.

«Автопортрети з натури» Олега Любківського – це щось на межі прози та поезії. Як розповів автор, його книга роздрукована у вигляді великих планшетів. До кожної сторінки є автопортрети. Це наче дивовижна розгорнута книга, просто йдете залою й читаєте...

Кожна картина має свiй відбиток, свою реальність. Але жодна не повторюється сюжетом. Багато іронії. Наприклад, «Кайзер кафе». Парадний імперський лиск «Кайзер кафе» і дві розбиті альтанки, купа сміття перед ними… Помпезність, за якою ховається протилежне. Як там в оповіданні? «А чи не чекав він часом на мене, цей смітник? Напевно, чекав. Ще й як чекав – випадкового сміття в історії ніколи не буває!»…

Автор: Яна СТАДІЛЬНА.

Архів журналу Віче

Віче №4/2016 №4
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Білий дім визнав, що через затримку з допомогою Україна втратила Авдіївку Сьогодні, 25 квітня

Голова МЗС: Лише військової допомоги США недостатньо для перемоги над Росією Вчора, 24 квітня

Глава Пентагону поговорив з грецьким колегою на тлі публікацій про тиск щодо Patriot для Києва Вчора, 24 квітня

Держдеп США згадав телемарафон у звіті щодо порушень прав людини Вчора, 24 квітня

Рекордна партія зброї з Британії, новини щодо допомоги США, МЗС обмежує "ухилянтів": новини дня Вчора, 24 квітня

Зеленський і Сунак обговорили найбільший військовий пакет від Британії 23 квітня

Знайти в США зброю для України на всю суму допомоги ЗСУ може бути проблемою – посол 23 квітня

Туск: Польща не передасть Patriot Україні, але допоможе іншими засобами 23 квітня

Кулеба пояснив, чому консульства України зупинили надання послуг чоловікам мобілізаційного віку 23 квітня

Зеленський заявив про домовленість щодо ATACMS для України 23 квітня