№3, лютий 2016

«Цукерки» та аеропорт «Полтава»

Коли тепер заходиш до цієї зали, навіть важко уявити, що діялося тут до початку 1970-х. Усюди гамір, до кас не проштовхнутися, й кожні 15–20 хвилин голос із репродуктора: «Здійснив посадку літак рейсом…». А біля багатьох кас навіть оголошення «Усі квитки продано». Інколи черги стояли аж на вулицю. Щопівгодини курсував спеціальний автобус «Полтава – Аеропорт».
Завдяки внутріобласним маршрутам Ан-2 – славнозвісних «кукурузників» можна було напрочуд швидко дістатися Миргорода, Нехворощі, Великих Кринок чи Кременчука. Базувався тут і Полтавський об’єднаний авіазагін цивільного флоту України, який налічував десятки машин.

Із 1991 року почалося різке зменшення пасажиропотоку через Полтаву, а останній регулярний авіарейс датується 1998­м. Хоча на той час аеропорт ще досить активно використовували для чартерних рейсів нафтовики, які працювали вахтовим методом у Росії. Відтоді було немало спроб і гучних обіцянок високопосадовців відродити тут регулярне авіасполучення, однак усе закінчувалося «пшиком»… Здебільшого полтавське летовище вряди­годи приймало «борт № 1» (прилітали тодішні президенти України, інші високопосадовці) та більш­менш регулярно (як і тепер) використовував його для своїх перельотів ФК «Ворскла».

Не змінила ситуації навіть передача у 2002 році аеропорту у власність територіальних громад області. Хоча протягом останнього десятиліття саме за кошти обласного бюджету й утримувалися підприємства задля збереження наявної інфраструктури. Утім, коштів завжди бракувало.

Під час проведення Євро­2012 аеропорт розглядали як резервний для харківського аеропорту, однак і ці надії виявилися марними. Тож і нині тут виконують лише чартерні рейси та проводять навчання слухачів Кіровоградської льотної академії.

Не так давно з’явилася нова обнадійлива інформація: аеропорт «Полтава» вже найближчим часом прийматиме літаки – як пасажирські, так і вантажні. Про це, перебуваючи на Полтавщині, заявив міністр інфраструктури України Андрій Пивоварський, який побував і на цьому об’єкті.

«Я багато їжджу регіонами, і цей аеропорт порівняно з іншими перебуває в дуже доброму стані. Але для того, щоб повноцінно його запустити, потрібні інвестиції – декілька десятків мільйонів гривень. Необхідно, щоб керівники аеропорту, місцева влада спілкувалися з перевізниками й давали їм якусь «цукерку», аби вони хотіли летіти саме сюди, а не до Харкова, Києва чи Дніпропетровська», – заявив тоді міністр.

Один із планів: разом із сусідніми областями «довозити» сюди пасажирів для достатнього завантаження авіарейсів. «Проаналізуємо, яких заходів необхідно вжити, щоб авіакомпаніям було зручно та вигідно літати саме з нашого аеропорту», – наголошував перший заступник голови Полтавської ОДА Андрій Пісоцький.

Проте через деякий час Пивоварський подав у відставку, а літаки до Полтави поки що так і «не долетіли».

Та ось у Полтавській ОДА знову заговорили про відродження аеропорту. Перспективі будівництва міжнародного аеропорту «Полтава» була присвячена спільна прес­конференція голів обласної ради Олександра Біленького та обласної держадміністрації Валерія Головка. На ній ТОВ «Авіаплан» презентувало дослідження перспективності розвитку аеропорту.

На думку керівника проекту Євгена Трескунова, Полтавщина має унікальні можливості для розвитку авіаперевезень.

– Лише в Миргороді щороку відпочивають понад тисячу іноземців. Якщо ми реалізуємо бодай початковий план на рівні 120 тисяч пасажирів на рік, то це вже
12 мільйонів євро прибутків, – каже експерт.

Голова облради Олександр Біленький із оптимізмом сприймає перспективи аеропорту «Полтава».

– Скептики мене переконували, що це утопія і для нормальної роботи аеропорту є перешкоди. Зок­рема, це присутність летовищ за 250 кілометрів від інфра­структури – у нас поряд Дніпропетровськ і Харків. Але досвід Херсона засвідчує, що це дуже перспективна галузь. Полтавщина має великий туристично­краєзнавчий потенціал, який треба розвивати. Тут потужні промисловість, переробна інфраструктура. Окрім того, втрата аеропорту призвела б до втрати суміжних служб, що його обслуговують. Узяти, приміром, службу управління повітряним рухом: якщо ми її втратимо, то потім буде важко відновити, – зауважує Олександр Біленький.

– У цьому проекті має бути зацікавлений не лише обласний бюджет. Адже він відкриває привабливі перспективи перед окремими містами – Полтавою, Кременчуком, Миргородом. Тому й вони можуть узяти участь у реалізації проекту, – вважає голова облдержадміністрації Валерій Головко.

В Україні вже є приклади вдалої реалізації таких проектів. У Херсоні місцевий аеропорт відновили коштом обласного бюджету. Тепер летовище приймає міжнародні рейси, зокрема з Туреччини.

Утім, місцеві аналітики такого оптимізму не поділяють.

– Ураховуючи те, скільки за останні 20 років з’являлося «перспективних проектів», які так і не було реалізовано, важко повірити, що тепер удасться вигадати щось нове, – зауважує економіст Сергій Лещенко. – А з огляду на економічну кризу й суцільне зубожіння людей тим паче важко розраховувати на економічну вигоду реалізації цього проекту. Нині ж наш аеропорт і справді нагадує валізу без ручки: важко нести, а кинути шкода…

Автор: Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ.

Архів журналу Віче

Віче №12/2015 №12
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата