Жінкам – рівні права та можливості!

На парламентських слуханнях «Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Проблеми і дієві механізми їх вирішення» обговорювали найнагальніші проблеми забезпечення гендерної рівності в Україні.

Слухання відбулися у сесійній залі Верховної Ради України. Народні депутати, представники органів виконавчої влади та громадських організацій переймалися станом дотримання прав жінок в Україні та висловлювали пропозиції щодо можливого розв’язання найгостріших проблем.

У нашій країні питання дотримання рівності прав жінок та чоловіків можна розглядати в трьох площинах. Перша – це можливість працевлаштування для жінок та рівень заробітних плат. Друга –представництво жіночої статі в органах державної влади та політиці. Третя, одна з найболючіших, прояви домашнього насильства щодо прекрасної половини людства. Саме на цьому акцентував увагу під час відкриття парламентських слухань Перший заступник Голови Верховної Ради Ігор Калєтнік.

Так, за його словами, рівень оплати праці жінок у деяких галузях економіки значно нижчий, ніж у чоловіків, інколи вдвічі-втричі. Він також зазначив, що за даними Національного агентства України з питань державної служби, жінки становлять понад 78% від загальної кількості державних службовців, однак ця чисельна перевага формується здебільшого за рахунок посадовців нижчих управлінських рівнів.

– Із просуванням на посади вищого рівня їхня частка значно зменшується, – сказав Ігор Калєтнік.

Він також додав, що реальним виміром удосконалення законодавства у сфері гендерної рівності в Україні має стати збільшення участі жінок у суспільно-політичному житті країни, їх представництва у бізнесі та органах державної влади всіх рівнів.

Щодо проявів домашнього насильства стосовно жінок, то за словами Ігора Калєтніка, щогодини в Україні мінімум 15 жінок стають жертвами чоловічої жорстокості. І це при тому, що насильство в сім’ї є прихованим правопорушенням й існуюча статистика не відображує його реальних масштабів.

– Суспільство потерпає від жорстокості, але побороти її допоможуть не лише посилення покарання, а й профілактика, зміна ставлення суспільства до питання рівності, – підсумував Перший заступник Голови Верховної Ради.

Головним доповідачем на слуханнях була Лідія Дроздова, заступник міністра соціальної політики. Вона зазначила, що за так званим індексом рівноправності жінок, оприлюдненим громадською організацією Social Watch,  Україна посідає 64-те місце із 154 країн. Такі дані промовисто свідчать про далеке від досконалості забезпечення гендерної рівності в нашій державі.

Лідія Дроздова повідомила, що в травні 2013 року Мінсоцполітики подало на розгляд Кабінету Міністрів України проект Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року. Головною метою програми є створення правових, соціальних, економічних та організаційних передумов для гендерного інтегрування в усі сфери життєдіяльності суспільства. Програма передбачає комплексний підхід до розв’язання проблеми фактичної нерівності жінок і чоловіків, особлива увага в ній приділяється підтримці інституту сім’ї.

 – Захистимо матір і дитину – захистимо майбутнє, – підсумувала Лідія Дроздова.

Народні депутати України та представники громадських організацій у виступах особливу увагу звертали на проблему гендерної рівності в представницьких органах влади. Так, за словами народного депутата України Віталія Кличка, неприйнятним є те, що серед 445 депутатів Верховної Ради України VII скликання лише 42 жінки (9,4%). Він зазначив, що насамперед слід установити рівноправність жінок і чоловіків у представництві найвищого рівня, бо саме це сприятиме подальшому впровадженню засад гендерної рівності в органах державної влади та суспільстві загалом, що є надзвичайно важливим фактором у контексті європейського поступу нашої держави.

– Якщо ми хочемо стати європейською державою, то повинні приділяти цьому питанню належну увагу, – наголосив Віталій Кличко.

Підсумовуючи тематику парламентських слухань, Ігор Калєтнік наголосив, що висловлені всі думки повинні бути враховані при формування Верховною Радою «дорожньої карти» забезпечення гендерної рівності в нашій державі.