КСУ визнав місцеву владу суб’єктом владних повноважень при вирішенні земельних питань територіальних громад

Органи місцевого самоврядування виступають як суб'єкти владних повноважень при вирішенні питань місцевого значення, в тому числі у сфері земельних відносин, пов'язаних із землями територіальних громад та комунальної власності. Рішення Конституційного Суду № 10-рп/2010 за поданням Вищого адміністративного суду (далі -- ВАСУ) оприлюднив сьогодні голова КСУ Андрій Стрижак. Потреба тлумачення виникла у зв'язку з тим, що, на думку ВАСУ, Верховний Суд України у своїх рішеннях висловлював протилежні, по суті, правові позиції щодо аналогічних спірних питань

КСУ виходив з того, що відповідно до частини першої статті 143 Конституції територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених Основним Законом, і інші питання місцевого значення, віднесені до їхньої компетенції. Це положення слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб’єкти владних повноважень, бо виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. При цьому вони вирішують у межах закону питання в галузі земельних відносин.

Виходячи з цього та відповідно до пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу саме  до владних повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання у користування та вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Конституційний Суд вважає, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, окрім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Тому положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства стосовно поширення компетенції адміністративних судів на „спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності“ слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб із органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.