№1, січень 2016

Свобода слова, свобода віросповідання, свобода від злиднів і свобода від страху –

такий лейтмотив Міжнародного дня прав людини 2015 року.

10 грудня, у День прав людини, сучасний світ звертає особливу увагу на країни, де відбуваються процеси, які ведуть до утвердження принципів Загальної декларації прав людини. Зокрема, на країни Близького Сходу, що продовжують важкий перехід від диктатури до демократії; на М’янму, яка невпинно боролася, аби домогтися історичних виборів цього року. А також – на в'язнів сумління, лідера венесуельської опозиції Леопольдо Лопеса, китайського правозахисника Лю Сяобо, сирійського та палестинського правозахисника Бассела Хартабіла.

Цього дня вся міжнародна демократична спільнота закликає уряд Росії зупинити акти насильства проти України, небезпечні для її стабільності; уряди Китаю, Куби, Ірану, Саудівської Аравії та Венесуели – зупинити придушення вільної демократії; уряд Північної Кореї – негайно закрити табори, де десятки тисяч політичних в'язнів страждають від фізичних катувань і моральних мордувань.

Також світова демократична спільнота засуджує репресії авторитарного режиму Асада в Сирії й терористичну діяльність ДАІШ, Боко Харам, Аль­Каїди й Аль­Шаба та інших угруповань, які взагалі не поважають прав людини й людське життя загалом.

Непохитне просування прав людини зробить світ безпечнішим і процвітаючим для всіх нас.

В Україні започатковано традицію вшанування права Указом Президента України від 8 грудня 2008 року. Адже для розбудови незалежної України, створення правової держави і громадянського суспільства особливо важливе значення мають право і така його царина, як права людини. Щодо сфери прав і свобод людини, то, оцінивши основні тенденції дотримання прав людини в Україні протягом 2015 року, правозахисники дійшли висновку, що основні зусилля української держави витрачаються на воєнний конфлікт і боротьбу з корупцією, а права людини натомість дуже потерпають. Тобто істотно нівелюється дія одного з основоположних критеріїв успіху будь­якої модернізації – її ціннісна основа, що, у свою чергу, впливає на рівень її ефективності. Крім того, такий стан справ у сфері прав і свобод людини в Україні зумовлює відхилення від стратегічного спрямування модернізації, отже, й від їхньої кінцевої мети.

Насамперед слід наголосити, що з позицій дотримання прав людини модернізація в Україні характеризується як позитивними, так і негативними рисами. Серед позитивних: сприяння діяльності інститутів громадянського суспільства, їхній участі у формуванні та реалізації державної політики; забезпечення доступу до публічної інформації; запобігання й протидія корупції; підвищення якості надання адміністративних та соціальних послуг; впровадження технологій електронного урядування та розвиток електронної демократії. Можна констатувати, що, незважаючи на певний поступ у сфері прав людини в Україні, 2015 року проявилися певні негативні тенденції: лобіювання інтересів зацікавлених у досягненні конкретного результату осіб; надмірна кількість популістських законопроектів; порушення правил законодавчої техніки, внаслідок чого створюються колізії (суперечності між різними положеннями законів чи різними законами), прогалини правового регулювання тощо.

Стосовно ситуації на Сході України й анексії Російською Федерацією території Криму провідні міжнародні організації виступили з численними заявами й прийняли відповідні рішення, що засуджують акти агресії Російської Федерації проти України. Міжнародна спільнота багато разів наголошувала на важливості виконання Мінських угод, особливо в частині зобов’язань з припинення вогню. У внутрішньому правовому полі України прийнята низка законодавчих змін щодо регулювання правового положення військовослужбовців, а також з питань регламентації порядку пересування в межах тимчасово окупованої території України та в межах зони проведення АТО.

Важливою подією для України стало приєднання до Міжнародної конвенції про захист осіб від насильницьких зникнень шляхом прийняття Закону України від 17 червня 2015 року. Цим законом Верховна Рада дає згоду на обов’язковість для України Міжнародної конвенції про захист осіб від насильницьких зникнень, яка покладає зобов’язання на держави­учасниці вжити заходів для кваліфікації насильницьких зникнень як злочинів за національним правом, а поширену чи систематичну практику насильницьких зникнень конвенція визначає як злочин проти людяності.

Проте, окрім необхідності подальшого вдосконалення законодавчих актів України, лишається багато практичних проблем, які потребують ефективного розв’язання для забезпечення прав і свобод людини в умовах збройного конфлікту та окупації.

А загалом напрями нормативно­правового регулювання сфери прав людини в Україні (проекти Конституції та Національної стратегії у сфері прав людини) нині можуть бути оцінені позитивно.

Правники – суспільству

7 грудня 2015 року в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України директор інституту, академік НАН України Юрій Шемшученко та заступник міністра юстиції України Гія Гецадзе урочисто відкрили Всеукраїнський тиждень права. Слід зазначити, що для Юрія Шемшученка грудень 2015 року є символічним і ювілейним: на початку наступного тижня після Всеукраїнського тижня права йому виповнилося 80 років. До речі, на 14 грудня, день народження академіка, припадає вшанування пророка Наума Грамотника. Цього дня, кажуть у народі, «пророк Наум наставить на ум». Тож саме цього дня віддавали дітей вчитися грамоти.

У рамках Всеукраїнського тижня права відбулися численні «круглі столи», конференції і виставки за участю юристів, учених, представників вищих навчальних закладів та громадсько­політичних об'єднань. Зокрема, 9–11 грудня в Академії адвокатури України проведена виставка­форум «Правники – суспільству». 10 грудня відбувся Всеукраїнський урок «Права людини» для студентів вищих навчальних закладів юридичного спрямування.

Порівняльне правознавство: історична ретроспектива і нові виклики

«Круглий стіл» під такою назвою став одним із основних заходів Всеукраїнського тижня права. Його учасників зацікавили й презентовані ґрунтовні наукові дослідження у сфері українського і міжнародного порівняльного правознавства.

Організаторами «круглого столу» «Порівняльне правознавство: історична ретроспектива і нові виклики» виступили спільно Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Національна академія правових наук України та Українська асоціація порівняльного правознавства. А його модератором та ідейним натхненником став молодий і перспективний учений­правник, кандидат юридичних наук, член­кореспондент Міжнародної академії порівняльного права, завідувач Центру порівняльного правознавства Інституту держави і права
ім. В. М. Корецького Олексій Кресін.

Із привітальною промовою до учасників заходу звернувся директор Інституту держави і права ім. В. М. Корецького, академік НАН України Юрій Шемшученко. У «круглому столі» також узяли участь та виступили з науковими доповідями відомі вітчизняні й іноземні науковці­правники. Серед них: професор кафедри права ЄС і порівняльного правознавства Національного університету «Одеська юридична академія», доктор юридичних наук М. Дамірлі; іноземний член НАН України і НАПрН України, професор
У. Батлер; член­кореспондент Міжнародної академії порівняльного права, доктор юридичних наук О. Тихомиров; завідувач кафедри права ЄС і порівняльного правознавства Національного університету «Одеська юридична академія», доктор юридичних наук Х. Бехруз; директор Інституту порівняльного публічного права та міжнародного права Ужгородського національного університету, професор, доктор юридичних наук М. Савчин та інші.

У своїх доповідях, а також під час наступної дискусії учасники заходу торкнулися важливих проблем сучасного порівняльного правознавства, а саме: визначення поняття порівняльного правознавства як методу, науки та навчальної дисципліни; історії розвитку і предмета порівняльного правознавства; місця порівняльного правознавства в системі галузей права; порівняльної характеристики основних релігійно­правових мазхабів і джерел в ісламському праві; культурно­цивілізаційних засад праворозуміння в контексті дихотомії «Схід–Захід».

На завершення «круглого столу» Олексій Кресін зазначив, що порівняльне правознавство в Україні успішно розвивається, створено наукові школи й з­поміж них можна виокремити київську, одеську та харківську, а група «Порівняльне правознавство» у Facebook налічує понад 2400 осіб.

Для зміцнення теоретико­методологічної бази українського порівняльного правознавства за сприяння Центру порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, який очолює Олексій Кресін, видано цілу низку наукової монографічної літератури. Привертають увагу насамперед такі книжки: «Правова доктрина України» (фундаментальна наукова монографія англійською мовою за редакцією академіка
В. Тація, підготовлена під егідою Національної академії правових наук України й перекладена професором Уїльямом Батлером, найдокладніше з опублікованих розвідок української правової доктрини); «Філософія порівняльного правознавства» (збірник наукових праць за редакцією Олексія Кресіна, особливу увагу в якому приділено плюралізму правових систем у контексті просторового виміру права); «Історія порівняльного правознавства» (редактор та упорядник цього збірника наукових праць також Олексій Кресін, а його тематика охоплює історію порівняльного правознавства у світовій, європейській, національній, а також персоналістській перспективах); «Ідея порівняльного міжнародного права» (книжка, присвячена розв’язанню наукових проблем, яке здійснив іноземний член НАН України професор Уїльям Батлер (США), та його творчому шляху); «Взаємодія правових систем» (книжка англійською мовою за редакцією Уїльяма Батлера та Олексія Кресіна, в якій 32 правники­компаративісти з різних країн запропонували своє бачення теорії та практики взаємодії національних правових систем); «Порівняльне правознавство: хрестоматія для юридичних вищих навчальних закладів і факультетів» (підготовлене вченими Харківської юридичної академії імені Ярослава Мудрого видання містить змістовні витяги з джерел права основних правових сімей – англосаксонської, романо­германської, релігійної і традиційної); «Сучасні проб­леми порівняльного правознавства» (науковий збірник за редакцією академіка НАН України Сергія Шемшученка, присвячений визначенню природи порівняльного правознавства в умовах процесів глобалізації, упорядниками якого стали Олексій Кресін і Михайло Савчин).

Автори: Ігор КУДРЯ, доктор філософських наук

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Сікорський: Краще пустити заморожені кошти РФ на зброю для України, а не її відбудову Сьогодні, 19 березня

ЗМІ: Президент Румунії затвердив майбутнє навчання українських пілотів на F-16 в країні Вчора, 18 березня

Міністри країн ЄС погодили 5 млрд євро для допомоги Україні зброєю на 2024 рік Вчора, 18 березня

Шмигаль назвав п’ять ключових секторів України як майбутнього члена ЄС Вчора, 18 березня

Кабмін затвердив план реформ, за виконання яких Україна отримає 50 млрд від ЄС Вчора, 18 березня

Шмигаль підтвердив бажання України почати переговори з ЄС у першому півріччі Вчора, 18 березня

ЗМІ: Британія радить Україні тримати оборону на сході і зосередитися на ударах по Криму 17 березня

Макрон пояснив, як він прийшов до ідеї щодо іноземних військ в Україні 17 березня

Макрон: Приїду в Україну з конкретними пропозиціями і рішеннями 17 березня

"Радіо Свобода": Угорщина знову скаржиться державам ЄС на "утиски угорців" в Україні 16 березня