Парламенти світу. Польща

Саме перспективам співпраці з українськими законодавцями приділяли мої співрозмовники найбільше уваги.
Звісно, порушували гострі теми, наприклад, про реальність спрощеного візового режиму, перспективи розвитку самого Євросоюзу та новели Лісабонського договору, що є, так би мовити, альтернативою Євроконституції; підтримку сусіда в українському поступі до стандартів Північноатлантичного альянсу. Пропоновані увазі читачів інтерв'ю з польськими законодавцями не можуть охопити сповна згадану проблематику, однак спонукають до розмислів, збагачують досвідом державного будівництва й інтеграційних процесів.

Мірон СИЧ, депутат Сейму («Громадянська платформа»)

У польському парламенті є українці. Депутатами Сейму були професор Володимир Мокрий і Мирослав Чех. Щодо мене, то я навіть присягу в парламенті складав в українській вишиванці.
І польський, і український парламенти тільки почали свої каденції, тому маю надію, що співпраця налагоджуватиметься.
Вірю також, що малий прикордонний рух між Україною і Польщею вже в літні місяці буде розпочато.
І ще, в моєму регіоні, а це – Вармії і Мазури, є унікальні українські школи. Вони є державними з українською мовою викладання, де навчають не лише літератури, а й математики, фізики та інших предметів. Приїжджайте у гості. Ласкаво просимо!

Ян ВалЄнта Томака, депутат Сейму («Громадянська платформа»)

Ми прагнемо, щоб Україна була членом Євросоюзу. Гадаю, 99,9% польських парламентаріїв такої самої думки, незалежно від ідеологічних поглядів чи партійної приналежності.

Тадеуш ІвІнський, депутат Сейму (блок «Ліві та демократи»)

Я маю честь бути одним із депутатів, яких було обрано до Сейму у всіх його каденціях починаючи з 1991 року.
Добре пам’ятаю той день, коли на обговорення винесли проект постанови про визнання незалежності України, — 6 грудня 1991 року, тобто відразу після загальноукраїнського референдуму. У тексті були такі слова: «Сейм Республіки Польща із задоволенням вітає в родині вільних народів незалежну Україну».
Разом зі мною виступило лише кілька депутатів, і постанову було ухвалено.
Результати голосування були такими: за — 360 голосів, проти — 5, утрималося — 16. Отже, Польща першою визнала незалежну Україну, навіть на кілька годин раніше за Канаду.

Неллі РокІта-Арнольд, депутатка Сейму («Право і Справедливість»)

Понад 70 відсотків поляків задоволені, що Польща є членом Євросоюзу. Звісно, є також євроскептики. Це не означає, що вони проти ЄС, вони лише ставляться до змін досить критично. Взагалі не можу уявити, як би Євросоюз був без Польщі.
Нині багато питань щодо розвитку ЄС, зокрема ратифікації Лісабонського договору. Було чимало дискусій, але польський парламент прийняв правильне рішення й договір ратифікував. Водночас майже 15 відсотків депутатів утримались чи проголосували проти. Це свідчить про демократичність волевиявлення. Євросоюз ґрунтується на тому, що ми маємо доходити компромісів і вміти домовлятися, тобто досягати єдності в різноманітності. Переконана, якби Лісабонський договір було винесено на референдум, а не проголосовано в парламенті, то результат був би той самий.
Польща вже четвертий рік у складі Євросоюзу. Маю надію, що й Україна невдовзі теж буде в ЄС. На запитання, коли це станеться, ви самі маєте відповісти. Але ми сприятимемо, щоб Україна була в ЄС разом із Польщею. Підтримуємо вас у цьому питанні дуже активно й хочемо, аби це сталось якнайшвидше.