Лютий шантаж

Ехали медведи на велосипеде.
А за ними кот задом наперед.
А за ним комарики на воздушном шарике.

Цей дитячий віршик дуже гарно лягає на ритм класичного рок-н-ролу. У цьому ж ритмі надували кульки, говорили про політичну кризу, відставку уряду та дострокові парламентські вибори. А причина «надувательства» – НАТО? Справжня причина – криза урядової коаліції, новий спалах і тривале жевріння ворожнечі між Президентом і Прем’єр-міністром з приводу ситуації в енергетичному секторі. Партія регіонів підіграла Президенту Вікторові Ющенкові, сподіваючись, що той піде на переформатування коаліції або й на дострокові парламентські вибори.

19 лютого Роман Безсмертний, Михайло Полянчич, Ігор Кріль, Віктор Тополов, Оксана Білозір і Василь Петьовка оголосили про свій вихід із Народного союзу «Наша Україна». Серед багатьох названих ними причин є й одна правдива. Цитата: «Ми втратили переконаність, що на ключових позиціях у керівництві партії зараз перебувають люди, віддані Президенту. Нам нічого робити в компанії тих, хто змінив орієнтацію». Так, ортодоксальним дисидентам не подобається те, що багато хто з однопартійців «змінив орієнтацію» (політичну – В. Б.). Не подобається, що в партії проявляється юліянофільство. Що воно яскравіше, то міцнішає ідея «великої коаліції».

А втім, усі проблеми зводяться до однієї: Віктор Ющенко не може чітко сказати, що йому не подобається прем’єрство Юлії Тимошенко, не подобається коаліція з БЮТ. Об’єднання з Партією регіонів зручніше з огляду на 2010 рік. А лівацтво Юлії Тимошенко, її здібність грати не тільки під килимом, а й у прямому ефірі, апелювання до народу, своєрідний політичний виклик – уміння в підходящий момент викинути на очі публіки всі таємні домовленості й привести армію прибічників на майдан, або, навпаки, не реагувати, коли зачіпають, гнівити крижаним мовчанням – усе це вриває Президентові терпець. До того ж Тимошенко посягнула на священну корову – РосУкрЕнерго, корову не тільки священну, а й дійну. От і запитаймо: за що Віктору Ющенкові любити Юлію Тимошенко? Ні за що. І ні до чого. А от молодогвардійці «Нашої України» проявляють необачну прихильність до пані Тимошенко, можна навіть сказати, люблять її. За що? А ні за що. Просто так. У цитованій заяві це називалося: «змінити орієнтацію».

Хто ці люди, що запевняли про вихід з «Нашої України»? Фанатики, борці за ідею «Ющенко – Президент»? Круті бізнесмени? Зброєносці? На жоден самостійний крок вони нездатні ні фізично, ні духовно. От і виходить, що їхній демарш – це знак владним перстом. Перший: якщо молодогвардійці не повернуться в лоно сім’ї, то партія взагалі може припинити існування, й тоді видатним політикам треба буде шукати роботу; другий: коаліція з різновекторних складових може припинити існування за будь-якого голосування. Як це називається? Правильно: шантаж.

Доки надувалися кульки, еліти домовлялися. І не домовилися. Ні на розпуск парламенту, ні на офіційне переформатування коаліції Віктор Ющенко не наважився. «Відбій, панове!» Чи надовго?

Автор: Віктор БОРИСОВ