Спроба залишити державу без парламенту є порушенням Конституції

Виступ Голови Верховної Ради України Олександра МОРОЗА на відкритті четвертої сесії Верховної Ради п'ятого скликання 4 вересня 2007 року

Шановні депутати, члени Кабінету Міністрів, керівники відомств, журналісти й гості Верховної Ради! Шановні співвітчизники!

Відкриваючи чергову, четверту сесію Верховної Ради України п'ятого скликання, зобов'язаний торкнутися кількох загальних питань, котрі так чи інакше стосуються парламенту, його місця в системі державної влади та особливостей, пов'язаних зі змістом нинішньої політичної ситуації.

Зобов'язаний тому, що впродовж останніх місяців ми наслухалися багато висловлювань на адресу парламенту від тих, хто не має на те повноважень. Годилося б сказати: «І відповідних знань». Але це була б неправда. Різні тлумачі напевне знають, що вони творять зло, але маніакально продовжують перекручувати Конституцію та закони, інші нормативні акти, намагаючись зруйнувати конституційний лад у державі, добиваючись хаосу в управлінні. Відповідно до законодавства України такі дії визнаються злочинними й передбачають відповідальність конкретних посадовців. Така відповідальність обов'язково настане! Хочу це підкреслити.

Прикро, що похід проти Конституції та парламенту очолює Президент України Віктор Ющенко – людина, яка за посадою мала б займати протилежну позицію, бути гарантом дотримання Конституції і правопорядку.

Шкода, що більше року саме з цієї причини українська влада, замість продуктивної, цілеспрямованої роботи на захист інтересів народу і держави, намагається нейтралізувати впливи з боку Банкової, що є генератором деструктивних дій, простіше кажучи, колотнечі.

Уже багато разів цій ситуації давалася правова оцінка, хоч усі чудово розуміють: така оцінка повинна мати й відповідні наслідки. А для цього потрібні висновки єдиного уповноваженого на це органу влади – Конституційного Суду. Розуміючи зміст можливих висновків, боячись таких висновків, Секретаріат Президента, отже, Президент блокують роботу Конституційного Суду, вдаються при тому до шантажу, погроз, переслідувань із використанням силових структур.

Подібному тиску, хоч і без силовиків, піддається й ЦВК, котра саме тому досі не може спромогтися відповісти Верховній Раді на два звернення з приводу того, може чи не може вона визнати депутатами кандидатів замість тих, хто не хоче нібито бути депутатами за списками двох партій.

Такими діями штучно створена політична ситуація, вихід із якої передбачається через дострокові вибори. Тобто в нав'язану структурам влади авантюру втягується весь народ. Він, народ, очевидно, вже зрозумів, що перекручення, зміщення акцентів, звичайний обман – це інструменти з арсеналу ініціаторів авантюри. Причому ця авантюра має конкретну ціну. І вимірюється вона не мільйонами, а мільярдами гривень народних грошей, втратою стабільності, недовірою зарубіжних партнерів та інвесторів.

А найчастіше використовують вони аргумент про підкуп депутатів, про так звану політичну корупцію.

Здавалося б, якщо це так, якщо з «Нашої України» та БЮТ вийшла група депутатів, то хто в тому винен? Народ? Коаліція? Уряд? Очевидно, винні ті, хто не забезпечив єдності фракцій. Чому ж тоді свій гріх вони лицемірно перекладають на інших, зокрема на виборців? Хочуть у такий спосіб змінити результати минулорічних виборів?

Не вийде!

Розумію, що виступ під час відкриття сесії не мав би так прив'язуватися до нюансів перебігу політичних подій. Але вони змушують це робити, щоб пояснити юридичну суть деяких речей.

Одна з них – правомірність засідання парламенту, його легітимність.

Змушений нагадати декому, що Україна – європейська держава, орієнтована на європейські цінності, змістом Конституції – теж. У статтях 1, 3, 5, 6, 8, 15, 19 та інших відображено європейський підхід до ролі й місця держави в суспільстві, де за основу взяті принципи верховенства права, демократії, поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, парламентаризму, безперервності влади, народу як її джерела тощо.

Конституція передбачає взаємодію гілок влади й не допускає узурпацію влади будь-якою з її гілок. Тому якраз нагадую, що повноваження певних інститутів влади можуть здійснюватися лише в спосіб і в межах, визначених Основним Законом. А він безпосередньо вказує, що повноваження парламенту припиняються тільки з моменту відкриття першого засідання парламенту нового скликання. Тільки так, незважаючи на те, створений парламент шляхом чергових чи позачергових виборів.

І тільки (ст. 81) з припиненням повноважень Верховної Ради припиняються повноваження депутатів. Так велить Основний Закон, ним треба керуватись, а не химерами на зразок «Верховної Ради немає, а депутатам ще дозволено здійснювати свої повноваження». Ким дозволено? Адже депутат має єдиний представницький мандат від народу, а не від посадовця, нехай і найвищого рангу.

Що стосується неповноважності парламенту на основі 82-ї статті Конституції, то вона має виключно тимчасовий характер до відновлення її на основі ст. 101 закону про вибори, і це підтверджено Конституційним Судом ще 5 років тому. Спроба ж на будь-який період залишити державу без парламенту є порушенням ст. 5 Конституції, тобто узурпацією влади, так само як і перешкоджання депутатам виконанню їхніх повноважень (див. ст. 76 Конституції).

Тож хочу заспокоїти деякі гарячі голови й сумніви інших. Чергова сесія і наше засідання повністю правочинні й відповідають конституційним принципам (частина перша ст. 83 та частина друга й третя ст. 88 Конституції України).

Проведення нинішнього засідання – обов'язок депутатів. Воно важливе ще й тому, що, як свідчить аналіз розвитку політичних подій, ми не можемо нехтувати небезпекою спланованого владного хаосу, коли внаслідок небажаного результату для того чи іншого суб'єкта виборчої кампанії новообрана Верховна Рада не зможе набути повноважності. Аби ні в кого не виникало спокуси гратися з цією обставиною, посилаючись на 30-денну перерву в роботі парламенту, згадану в ст. 90 Конституції. Нічого з того не вийде. Якщо повноважності нового парламенту після виборів не настане, то діятиме парламент, обраний 26 березня 2006 року в повній відповідності з Основним Законом. І гарантією того буде наше нинішнє засідання та інші, в тому числі пленарні, форми роботи, залежно від того, як ми визначимося щодо реагування на потреби суспільства й держави.

Хочу нагадати, що наше засідання є своєрідним захистом і для Президента в той час, коли після виборів його оточення нав'язуватиме йому спокусливу формулу президентського правління. Псевдоправління, скажу, повторивши дещо з учорашнього лексикону, використаного у зверненні глави держави. Такого правління не буде, як і псевдопідстав для нової Конституції, придуманих усупереч вимогам Основного Закону.

Кажу це спокійно й з переконанням, бо за тим правова основа – наша Конституція та законодавство України.

Ми підготували на підставі перспективного плану законодавчих робіт, а також пропозицій комітетів парламенту детальний план на четверту сесію. Можливо, його доведеться реалізувати вже після вересня. Проте з деяких питань ми повинні визначитися раніше. Зокрема, це стосується процедури розгляду бюджету на наступний рік. Презентацію цього проекту слід зробити в парламенті в строк, визначений Конституцією та Бюджетним кодексом, аби не затримувати роботу уряду в цьому напрямі.

Так само треба розглянути проекти змін до Конституції України в частині хоч би скасування недоторканності депутатів та інших посадовців. Не хотів би з цього приводу вступати в «двобої з вітряками», тому скажу, що ці пропозиції зареєстровані в парламенті давно, не під політичну кон'юнктуру, а винятково виходячи з європейської практики.

Не приховую, що це буде корисно почути людям, котрим очевидні речі з боку так званої опозиції нав'язуються як винахід і небувала ініціатива. Насправді ж цю ініціативу давним-давно можна було реалізувати, якби такий намір був щирий і обґрунтований. Схоже, в декого із суб'єктів виборчої кампанії великі апетити при злиденності ідей.

Закликаю всіх до зваженості, відповідальності за здійснення повноважень, вручених народом України.