Будьмо королями!

Як захищати свої споживчі права, або Чому покупці пасивні?

Майже всі знають, що в Україні діє Закон «Про захист прав споживачів», та мало хто бачив його в очі. А документ цей (досить об'ємний, до речі) не завадило б мати в кожному домі, адже, як показують соціологічні опитування, українське суспільство складається переважно із пасивних покупців.

Які ж саме права за українським законодавством має український споживач? Відповідно до статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» вони такі:
1) право на захист своїх прав державою;
2) на належну якість продукції та обслуговування;
3) безпеку продукції;
4) інформацію;
5) відшкодування шкоди (збитків);
6) звернення до суду;
7) об'єднання в громадські організації споживачів.

Тільки 20% наших співгромадян можна назвати активними покупцями, які у разі надання неякісних послуг чи при купівлі неякісних товарів займають активну позицію і намагаються захистити свої права на різних рівнях. Чому такий малий відсоток українських громадян обстоює свої споживчі права? Основна причина – небажання отримувати негативні емоції. Обстоювання своїх прав і свобод в українців завжди асоціюється зі скандалом, тобто вирішити питання цивілізовано мало хто сподівається. Знову ж таки, лише невеликий прошарок населення знає їх. На думку Клавдії Максименко, керівника проекту ЄС та ПРООН «Спільнота споживачів та громадські об'єднання», споживачі в Україні не висловлюють попиту на такі знання:

– Держава є такий самий надавач послуг, як і будь-яка інша структура, і вона надає саме ті, на які є попит. Якщо громадяни країни послідовно вимагають від держави послугу ( у нашому разі – надання і популяризацію знань про права споживачів), то вони отримають її, якщо попиту немає – немає і пропозиції. І проблема тут не в недоліках законодавства, а в нас самих. Очікуємо, що будь-яка проблема буде вирішена державою, але водночас самі не звертаємося до відповідної державної структури з проханням чи вимогою розв'язати її.

На відміну від споживачів країн, які входять до Міжнародної організації «Консьюмерз Інтернешнл» (220 організацій зі 115 країн), українські не мають законодавчо закріпленого права на споживчу освіту, задоволення основних потреб та чисте довкілля. Ці три пункти допомогли б суттєво поліпшити ситуацію в країні. Скажімо, прописане право на задоволення основних потреб ставить перед урядом непросте завдання забезпечити бездомних житлом – адже мати дах над головою є чи не найголовнішою потребою людини. Право на споживчу освіту змусило б Міністерство освіти й науки запроваджувати додаткові навчальні години в школах і вищих навчальних закладах, а право на чисте довкілля зобов'язало б чимало організацій і промислових підприємств юридично й матеріально відповідати за забруднені території і водойми.

Проведене проектом «Спільнота споживачів та громадські об'єднання» соціологічне опитування «Права споживачів та рівень поінформованості громадян України, як ними користуватися» виявило: 93 % респондентів згодні, що «дуже важливо навчитися захищати свої споживчі права, оскільки це питання поваги до себе». Така сама кількість опитаних вважають: «важливо бути активним і послідовним» в обстоюванні своїх споживчих прав. Водночас 73 % аудиторії впевнені, що «в нашій країні нині майже неможливо захистити свої права, коли стикаєшся з неякісним товаром» і 60 % згодні з твердженням: «обстоювати свої права в магазині чи на ринку немає сенсу – продавці всіма правдами чи неправдами все одно перешкоджатимуть поверненню грошей або обміну товару». Опитування свідчить, що українці доволі самокритичні, але неоптимістичні щодо законодавчої підтримки своїх споживчих прав. Змінити ситуацію має загальнонаціональна соціальна рекламна кампанія із підвищення громадської активності українських споживачів, початок якої заплановано на жовтень 2007 року.

Автор: Катерина БАЛАБУЄВА