передплата Українською | In English

№13, липень 2007

Віталій Кошляк. Творення світуВіталій Кошляк. Творення світу

Поділитися:

Коли вперше бачиш ці картини, мимоволі виникає думка: перед тобою роботи видатного майстра. Пластика, дихання кольору, багатовимірність образу: так міг написати хтось із великих майстрів минулого, скажімо, Ренуар, Моне
чи Піросмані.
Але як дивуєшся, коли дізнаєшся, що це роботи твого сучасника-українця Віталія Кошляка. Цей чоловік складний, як і його картини. Філософ, метафізик, естет, він уже на початку вісімдесятих років минулого століття був серцем київської богеми. В його майстерні роками жили безпритульні поети та художники, його друзями були тоді ще мало кому відомі майбутні митці. Хто, як не вони, може найкраще розповісти про Віталія Кошляка: людину та художника?

Вікторія Лющенко, художник, мистецтвознавець, директор арт-галереї:

– Із Віталієм Кошляком мене познайомив живопис. Це була серія зображень панянок у характерних капелюшках, на які просто неможливо не звернути увагу. Мене вразили очі. У них бриніли якісь бісики, в кожному образі була своя таїна та яскрава жіноча індивідуальність. Портрети роботи Кошляка, іронічні, із почуттям гумору, несли потужний позитивний енергетичний заряд. Увесь його живопис багатошаровий, інтелектуальний, дуже емоційний та індивідуальний. У Віталія Кошляка неповторний почерк. Дивний факт: залежно від настрою людини картини на стіні починають ніби змінювати свій вигляд і жити новим життям. Тобто вони дуже магічні.
Образ із картини або підігрує, або опонує вам. Але здебільшого він стає другом. Віталій Кошляк не просто талановитий художник, він – маг. Дуже вимогливий до себе. Якщо рентгеном просвітити його твори, то з'ясується, що там по п'ять робіт на кожному полотні. Я кожного разу кажу йому: «Зупинися. Залиш. Дай можливість полотнам самостійно жити». Та художник працює, витворює над шаром ще один, абсолютно самодостатній сюжет. Одне слово, майстер постійно перебуває в пошуку, експериментує з кольором, композицією, ламає стереотипи, намагається зробити форму довершеною. Такий усвідомлений підхід до живопису Віталія Кошляка – яскравого представника школи постімпресіонізму.


Євген Пашковський, письменник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка:

– Віталій Кошляк – талант мужнього дитинства. Це один із непоказних, негаласливих дбайливців нового відродження, той, чия несподіваність на полотні, як і в щоденні, промінить визрілою добротою, дитинним щиросердям, цілісністю людини-митця, що зачаровує не ремісним бажанням сподобатись і догодити, а високим, як і він сам, глибоким зреченням, мовчки виболілим прагненням ошляхетнити, випрямити вгору замітинговану, заспівану й потім розгублену країну.


Олександр Поліщук, колекціонер, директор Музею трипільської культури:

– Віталія Кошляка я знаю понад двадцять років. Він має великий мистецький потенціал, глибоко мислить. Має дуже багато цікавих творів, окремі з яких можна назвати геніальними. Він весь час перебуває в пошуку, який іноді завершується глобалістичним результатом.
Валерій Книш,
архітектор:
– Для мене Віталій Кошляк – не просто художник, а особистість. І ці два поняття нероздільні. Немає Кошляка, який стоїть за мольбертом, і Кошляка, який живе. Він власним життям створює свої полотна.
Ігор Губський,
художник:
– Якщо я скажу, що таких художників, як Віталій Кошляк, мало, то не збрешу. Може, таких, як він, узагалі на світі немає. Але, на наше щастя, він реально існує з крові й плоті, з усіма його жартами та гумором, з усіма його картинами: добрими картинами. Це чоловік, який живе як художник і сенс його життя – бути художником.


Леся Гайворонська, мистецтвознавець, директор художнього салону:

– Як на мене, Віталій Кошляк – знакова постать сьогоднішнього українського арт-ринку. Мені одразу припали до душі його роботи. Чим? Глибиною, гумором, талантом майстра. Вони несуть у собі спокій та світлу енергетику.


Олесь Ульяненко, прозаїк:

– Писати про творчість, про малярство – усе одно, що починати пафосний опус, панегірик для недорозвиненої публіки, котра не ходить на виставки, не читає книжок, не дивиться кіно.
Віктор Соловйов, художник, намалював картину: віслюк, на віслюку в прадавній туніці не хто інший, як Віталій Кoшляк. Не проводитиму аналогії, але це запам'яталося – чітко схоплено його, Кoшляка, блаженну, на грані юродивого, усмішку й оте хитре козацьке каре око. Напевне, Соловйов побачив Кoшляка так, як бачили його друзі, але не могли впіймати оте невловне, не матеріалізоване в словах та фарбах.
Власне, що ти можеш сказати про людську душу? Людина оманлива. Цю ілюзію, властиву людині ілюзію самозакоханості Кошляк знає, як прописну істину, але рухається в іншій, протилежній і паралельній площині. Містик за натурою, він уперто, з дня в день, із року в рік, намагається вчепитися за землю. Але світ його картин можна уявити просто, хоча насправді складно й непотрібно. Ось так воно виходить: ти лежиш на дні моря чи річки й бачиш, як рухаються предмети, люди, міста, континенти. Несподівано серед його красунь, його барокових панянок ти поволі починаєш розрізняти ту земну тугу, втрачений далекий рай, пропалу мрію. У його жіночих обличчях світиться відчай великого міста: тут кохання, пристрасті, гроші, але все в закінченому вигляді, тобто на самому фініші. Коли все втрачено. Так бачаться його красуні, з чудовими обличчями, зі світом, з усім, що привело в один зібраний пучок тисячі сонячних променів над поверхнею води. Та й сам Кошляк рухається, як велетенська незграбна риба, тицяючись серед чорних потоків минулого, сучасного й прийдешнього. Він іде далі, розуміючи, що написане ним на полотні, сказане ним ніколи не буде зрозумілим ані в цьому році, ані в наступному. Тому Віталій уперто намагається перебратися на суходіл.
Колір нагадує музику. Це як вистояне гарне вино, яке подають до столу в потрібний час. Так і з кольорами Віталія Кошляка. Виважений, перевірений світ, древній, як від свого створення, йде густим духом звідти, приносячи щемку печаль, радість і марнотратство людського життя. Є прості банальності: хліб, вода, кохання, мати, жінка. Весь світ стоїть на цих розуміннях. І що рідше подібне з'являється в нашому соціумі, що менше ми згадуємо подібне, то більше нагадуємо карикатури, а не подобу Господню.
Здається, ми забираємося так високо, що можна кричати на весь світ. Тільки нас ніхто не чує. Тонкі інкрустовані нитки таланту Кошляка з'єднують із минулим усього світу, з пам'яттю і майбутнім. Особистість важко не помітити, але її можна обійти, щоб наткнутися знову на неї за рогом сусіднього будинку.
Так відбувається з генієм, і від цього втікати – мовби бігти від власної тіні. Є шлях людини, є художник, майстер на рідній землі Віталій Кoшляк, уродженець міста Ладана, що на Чернігівщині, без якого ні Київ, ні Україна, ні сучасне мистецтво не можуть бути.

Підготував Борис ГУМЕНЮК.

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Останні новини

Новини 29 жовтня: "євробляхи" штрафуватимуть на місці зупинки, з COVID-фонду фінансуватимуть виробництво серіалів Вчора, 29 жовтня

Білорусь закрила в'їзд для більшості мандрівників з України і ще 3 країн Вчора, 29 жовтня

В Україні почала роботу місія ЄС для підготовки "промислового безвізу" Вчора, 29 жовтня

В Україні почала роботу перша місія ЄС для підготовки "промислового безвізу" Вчора, 29 жовтня

Стефанішина запевняє, що уряд врятує безвіз та євроінтеграцію, попри рішення КС Вчора, 29 жовтня

Уряд дозволив штрафувати "євроблях" на місці зупинки – нардеп Вчора, 29 жовтня

Кулеба: рішення КСУ - серйозний удар, але ще не руйнує взаємодію із Заходом Вчора, 29 жовтня

У Мінфіні очікують результатів від нового керівника Митниці у найкоротші терміни Вчора, 29 жовтня

Рада може розглянути бюджет-2021 у першому читанні 5 листопада – нардеп Вчора, 29 жовтня

Шмигаль заявив про "швидке зближення позицій" з МВФ 28 жовтня