Безпека дорожнього руху – це життя!

На автошляхах планети щорічно гине 1,2 млн. учасників дорожнього руху, ще майже 50 млн. осіб травмуються. Такі невтішні результати автомобілізації оголосила у Всесвітній доповіді Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ). Високою аварійністю на автомобільному транспорті стурбована й Організація Об'єднаних Націй. Торік ООН прийняла рішення провести Глобальний тиждень безпеки дорожнього руху 23–29 квітня 2007 року.

Досвід проведення таких заходів уже є. Тішить, що саме Україна стала ініціатором одного з них. Тож про це дещо докладніше.

У 80-ті роки минулого століття за статусом тодішньої роботи я як представник України брав участь у кількох сесіях Робочої групи з безпеки дорожнього руху Комітету внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії (КВТ ЄЕК) ООН. Тоді експерти розглядали можливі поправки до міжнародних конвенцій та рекомендації урядам, що стосувалися переважно профілактики управління транспортом у нетверезому стані та підвищення безпеки руху великовагових вантажних автомобілів. В одному із виступів, підтвердивши надзвичайну актуальність розглянутих питань, я запропонував зробити і практичний внесок у підвищення безпеки дорожнього руху в країнах Європи. Для цього подав від української делегації дві пропозиції – доповнити порядок денний, який не змінювався багато років, питанням про обмін досвідом роботи з цієї проблеми в різних країнах, а також організувати проведення загальноєвропейського місячника з безпеки дорожнього руху. Обидві пропозиції було прийнято схвально, особливо другу, під час оголошення якої експерти так здивовано дивилися на мене, ніби запитували: а де ти був раніше? Оскільки проведення місячника потребувало чималих коштів, експерти мали спочатку поспілкуватися зі своїми урядами. А вже 1989 року з обох питань було прийнято позитивні рішення. Щоправда, з метою зменшення витрат вирішили замість місячника провести Загальноєвропейський тиждень безпеки дорожнього руху. На цій самій сесії погодили спільний девіз тижня «Безпека дорожнього руху – це життя», який застосовується й нині, та визначили дату проведення – 1–7 жовтня 1990 року.

Варто зазначити, що в спільному листі-зверненні ВООЗ і ЄЕК ООН до урядів країн світу щодо проведення Глобального тижня наголошено на необхідності взяти за основу досвід Загальноєвропейського тижня безпеки дорожнього руху 1990 року.

Скажу відверто, проведення Глобального тижня в нашій державі є дуже актуальним. Адже на вулицях і шляхах України щорічно гине 7–7,5 тисячі осіб і зазнають травм 50–60 тисяч учасників дорожнього руху. Статистика свідчить, що протягом 1995–2005 років жертвою автоаварії став кожний 85-й громадянин України. До того ж відомо, що тяжкість наслідків таких пригод у нашій країні майже в 10 разів перевищує аналогічні показники багатьох країн світу.

На мою думку, основною причиною трагедій є недостатня поінформованість учасників дорожнього руху про існуючі ризики. Як наслідок – самовпевненість багатьох водіїв і пішоходів, мовляв, власне передбачення ситуації, фізичні дані, майстерність керування транспортним засобом дадуть можливість уникнути трагедій навіть за небезпечного порушення Правил дорожнього руху. Саме з цього коріння живиться недисциплінованість водіїв і пішоходів. Але статистика спростовує цю думку. Коли аналізуєш окремі пригоди, іноді складається враження, що учасник дорожнього руху навмисне діяв так, щоб загубити життя як своє, так і оточуючих.

Якщо раніше ми гостро відчували дефіцит товарів і продуктів, то сьогодні став яскраво вираженим дефіцит моралі, людяності, милосердя, законослухняності. Як результат, у дорожньому русі паразитують неприпустимі для цивілізованого суспільства агресивність, нетерпимість, безкультур'я і небезпечне суперництво у праві на першочерговий рух. Особливо негативно електорат сприймає поведінку певних осіб, котрі вважають себе політичною й бізнесовою елітою, слугують прикладом для інших громадян. В більшості країн Європи запорукою безпечної участі в дорожньому русі є висока культура і взаємоповага. Там діє неписане правило: якщо водій чи пішохід потрапив у скрутне становище, кожен повинен зробити все, навіть на шкоду собі, аби вони уникнули небезпеки. На наших дорогах таке правило, на жаль, не є обов'язковим. Тож, якщо хоч тиждень наші водії й пішоходи поводитимуться цивілізовано, ставитимуться з повагою один до одного, це вже буде великий успіх. Та й наступними роками такі додаткові заходи неодмінно сприятимуть підвищенню безпеки дорожнього руху.

Що рекомендує з цього питання Генеральна асамблея ООН? Згідно з резолюцією 60-ї сесії державам–членам ООН пропоновано виконувати рекомендації Всесвітньої доповіді ВООЗ з попередження ДТП і використовувати її як основу безпеки дорожнього руху. У доповіді особливу увагу приділено п'яти чинникам ризику у транспортних потоках: незастосуванню ременів безпеки і дитячих сидінь, перебуванню за кермом нетверезих водіїв, руху мотоциклістів без мотошоломів, руху зі швидкістю, що не відповідає дорожній обстановці, й перевищенню швидкості, відсутності дорожньої інфраструктури. Усі ці чинники, безперечно, негативно впливають на безпеку руху і в Україні, особливо на тяжкість пригод. Та варто зауважити, що якість і обладнання шляхів зазначено в переліку останніми. Це свідчить про те, що аварійність у всьому світі залежить передусім від людського чинника, а незадовільні дорожні умови лише супутні причини ДТП. Генеральна асамблея ООН, звісно, не обмежує ініціативи з посиленої профілактики інших чинників ризику, які негативно впливають на стан аварійності в окремо взятій країні.

З метою забезпечення належного ефекту в попередженні ДТП загалом, а не тільки під час проведення Глобального тижня, Генеральна асамблея ООН рекомендує визначити на національному рівні головну установу країни з питань безпеки дорожнього руху, розробити національний план заходів зі скорочення кількості випадків травматизму в результаті ДТП шляхом прийняття і забезпечення виконання законодавчих актів, проведення необхідних кампаній з підвищення рівня інформованості населення, впровадження належних форм і методів відслідковування та оцінки здійснюваних з цією метою заходів.

Глобальний тиждень Генеральна асамблея ООН пропонує провести в рамках наявних державних ресурсів, передбачених для розв'язання проблеми безпеки дорожнього руху, з залученням фінансової допомоги від урядів, а також добровільних внесків недержавних установ, громадських організацій та приватного бізнесу. Ці кошти забезпечать здійснення на національному і місцевому рівнях заходів, спрямованих на агітаційно-профілактичну роботу серед населення і стимулювання проведення ще дієвіших наступних заходів, відповідно до стану справ з аварійністю. Крім того, Генеральна асамблея рекомендує державам–членам ООН і міжнародній спільноті визнати третю неділю листопада кожного року Всесвітнім днем пам'яті жертв ДТП, щоб належним чином вшанувати їхню пам'ять і висловити співчуття родинам загиблих.

На 62-й сесії асамблеї передбачено доповідь Генерального секретаря ООН про прогрес у підвищенні безпеки дорожнього руху в світі.

Усе це, як то кажуть, у рамках планети. А в Україні, на мою думку, проведення Глобального тижня безпеки дорожнього руху потрібно затвердити окремою постановою Кабінету Міністрів. Заходи мають бути такими ефективними, щоб можна було закласти основу для подальшого цілеспрямованого зменшення кількості трагедій на дорогах. Врешті-решт, час уже завершити створення цілісної загальнодержавної системи безпеки дорожнього руху.

Постановою доцільно зобов'язати всі центральні, місцеві владні структури і бізнесові установи взяти активну участь у проведенні Глобального тижня. Координувати їхні дії має координаційна рада з безпеки дорожнього руху при Кабінеті Міністрів України. Дуже важливо залучити до підготовки й проведення цього заходу всі види центральних і регіональних, державних, комунальних і приватних засобів масової інформації – вони мають навчати, попереджувати, застерігати різні верстви населення від учинків на дорогах, які можуть закінчитися трагічно, а також інформувати про стан справ і причини високої аварійності. Координаційній раді, всім регіональним установам доручити розробити національний, галузеві й регіональні плани з підготовки і проведення Глобального тижня. Для фінансування цих заходів непогано було б створити фонд безпеки дорожнього руху, залучивши до нього кошти з державного й місцевих бюджетів, відрахування із бюджетів міністерств, відомств, підприємств і установ, а також добровільні внески державних і приватних фінансових установ, компаній, інших бізнесових структур. Слід передбачити подальше його функціонування для розв'язання нагальних проблем цієї галузі у тісній взаємодії з координаційною радою і Державтоінспекцією.

На виконання рекомендації, яка міститься у п. 8 резолюції Генеральної асамблеї ООН, варто офіційно визначити головною установою країни з проблем безпеки дорожнього руху Державну автомобільну інспекцію, яка координувала б заходи з цього питання загалом по країні, надавши їй необхідні владні повноваження. Надалі потрібно закріпити це відповідними змінами до Закону України «Про дорожній рух» та прийняттям закону «Про Державну автомобільну інспекцію МВС України».

До вирішення проблеми підвищення ефективності боротьби з аварійністю на автомобільному транспорті доцільно залучити відповідний науковий потенціал держави. Ось чому на базі Центру з безпеки дорожнього руху Департаменту ДАІ варто створити державний науково-дослідний інститут з проблем безпеки дорожнього руху, який координував би тематичні науково-дослідні й проектно-конструкторські роботи інших наукових установ країни.

Важливо також поновити регулярну участь фахівців Державтоінспекції в сесіях Робочої групи з безпеки дорожнього руху КВТ ЄЕК ООН. Потрібно підготувати й дати на підпис Президенту України проект Указу щодо реалізації пропозиції Генеральної асамблеї ООН стосовно проголошення третьої неділі листопада кожного року Всесвітнім днем пам'яті жертв дорожньо-транспортних пригод.

Вважаю, що реалізація викладених пропозицій дасть можливість не лише успішно провести Глобальний тиждень, а й створити належні умови для зміни негативних тенденцій у сфері безпеки дорожнього руху та значно зменшити кількість трагедій на автошляхах України.

Автор: Олександр ФОМЕНКО