З попілу відроджується «Янгол»

За всіма законами війни понівечена снарядами техніка мала перетворитися на металобрухт, але з цим не погоджуються брати Бойки. Потрапивши до рук механіків і слюсарів на невеличкому підприємстві братів-волонтерів, відновлені БТРи, УАЗики та вантажівки знову вирушають на фронт.

Нещодавно Олег Бойко повернувся з передової АТО. Нині разом із братом Русланом на власному ремонтному майданчику налагодили роботу. Майстри чаклують над польовою санітарною машиною.

Понівечений ущент «УАЗик­пігулку» волонтери відроджують, так би мовити, з попелу. І назву йому дали – «Янгол». Чому саме таку? Бо санітарна автівка розрахована на те, щоб вивозити поранених з поля бою, рятуючи, наче янгол, життя захисників України.

Майбутній повнопривідний автомобіль за своїми технічними характеристиками буде не гіршим за натовський аналог, стверд­жує старший брат Олег. А довіряти його словам цілком можна. Ветеран Афганської війни, він у такій техніці відмінно розбирається. І з власного досвіду знає (після війни в Афганістані, де був водієм БТРа, Олег майже рік лікувався в шпиталі після осколкового поранення ніг), яка техніка потрібна на війні для того, щоб залишитися живим.

За задумом ремонтників, після деякої доробки у звичайному УАЗику з’являться місця для двох нош. Замість рідного слабенького двигуна вмонтували потужний «ІВЕКО» на сто шістдесят кінських сил. Брати Бойки кажуть, що на це йдуть практично всі доходи від власного бізнесу. Але заради перемоги готові віддати все.

– Армія потребує підтримки народу, і ми з братом направили бійцям робочі експонати з нашого музею просто неба. Наприклад, для добровольчого батальйону «Черкаси» вдосконалили і переробили один зі своїх бронетранспортерів. БТР­60 «Чайка» був розроблений іще в 1960­ті роки. На ньому стояли два бензинових двигуни, кожен приводив у рух два мости. Домогтися синхронної роботи цих моторів украй складно. До них є й інші претензії, тому ми вирішили замінити обидва мотори на один двигун від вантажівки МАЗ, коробку передач і роздавальний механізм, який передає крутний момент на всі колеса. Ніхто раніше таких удосконалень не робив. Потужність нового двигуна на сто кінських сил більша, ніж мали ті два, якими була оснащена бронемашина. Якщо раніше розбитою ґрунтовою дорогою вона могла йти зі швидкістю не більш як 20 кілометрів на годину, то з новим двигуном – майже 55. Адже на полі бою швидкість – одна з найважливіших умов, від якої залежить життя військових. Окрім того, переробили виготовлене зі скловолокна днище БТРа. Бо воно було нездатним захистити екіпаж, якщо машина натрапить на міну чи фугас. Тому скловолокно зняли, встановили замість нього броню і змонтували на ній так звані мінні пастки. Завдяки своїй конструкції вони при підриві спрямовують вибухову хвилю по боках машини. Оснастили її протикумулятивними ґратами. Вони рятуватимуть БТР при потраплянні протитанкових гранат. Звісно, снаряд або ракету затримати вони не зможуть. Але ми дещо винайшли й проти цих боєприпасів. Наша новинка підвищує шанси бійців залишитися живими.

Волонтери мають іще чимало ідей, як удосконалити техніку, але на їх реалізацію не вистачає коштів, незважаючи на значну допомогу меценатів. Нещодавно голова Черкаської обласної державної адміністрації Юрій Ткаченко і підприємець Олег Васецький виділили по 60 тисяч гривень. Цих коштів якраз вистачило на придбання нового двигуна до БТРа.

Також не вистачає й людських сил. Хоча з Корсуня­Шевченківського періодично приїжджають на допомогу бійці місцевої самооборони й волонтери. Техніку на хутір Шампань привозять з передової. Кілька тижнів тому молодший брат Руслан привіз з­під Волновахи чергову партію пошкоджених військових машин. І брати знову візьмуться за їхній ремонт. Відновлена техніка, як ніколи, потрібна на передовій.

Автор: Сергій ДУБРОВІН