Борімося - поборемо!

Минає рік після розстрілів на Майдані та втечі Януковича. Щоправда, з лютого минулого року рахувати час звичними днями, місяцями, роками не зовсім правильно, бо відтоді в історії України й світу закарбувалося стільки подій, скільки не сталося протягом усіх 23 років української незалежності.

«Майдан». Це слово в усіх мовах наповнилося змістом як поняття справедливості, гідності, громадянськості. Звісно, його можна сприймати і як бунт. Але тільки в поєднанні з вимогою поваги до прав людини. А отже, ті, хто нині пішов на Україну війною та намагається пересмикувати зміст Майдану як протесту громадянського суспільства й навісити йому ярлик державного перевороту, брешуть! Нагло брешуть, бо їм під таким прикриттям зручно орудувати ракетними комплексами і танками проти України.

Для сімей загиблих на Майдані й сам майдан Незалежності, і вулиця Небесної сотні, й Інститутська та Грушевського – це місце трагедії, смутку від непоправної втрати й печалі. А також усвідомлення жахливої ціни свободи! Для решти – це вівтар свободи. Небесна сотня бачить кожен наш крок.

Рік тому українці перегорнули чергову сторінку історії власної держави й на чистому аркуші словами Кобзаря написали епіграф: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!». Цей уривок із поеми «Кавказ» на барикадах Майдану читав Сергій Нігоян – вірменин, який одним із перших відкрив жертвенний рахунок героїв Небесної сотні.

Цього року 22 січня, на День соборності України, у Києві близько тисячі людей вийшли на акцію вшанування пам’яті перших загиблих під час торішніх протестів на Майдані – активістів Сергія Нігояна, Михайла Жизневського та Романа Сеника. Люди пройшли маршем від майдану Незалежності до вулиці Грушевського. Це і є пам’ять. Та не тільки для того люди поклали життя на Майдані! Борімося – поборемо!

Автор: Тарас РОМАНЮК