Роль міжнародних організацій у діяльності інститутів громадянського суспільства в Україні

Такою є тема конкурсної науково­-дослідницької роботи, виконаної протягом 2014 року науковцями Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України». Дослідження здійснювалося в рамках кількарічної наукової програми «Громадянське суспільство, особа, держава: національний досвід і потенціал взаємодії». У 2-­му та 4­-му номерах журналу подаємо статті, що розкривають основні результати дослідження цієї теми.

У рамках проведеного наукового дослідження співробітниками Інституту здійснено комплексний аналіз ефективності ключових напрямів співробітництва та механізмів взаємодії міжнародних організацій і вітчизняних ОГС у контексті становлення й розвитку громадянського суспільства, а також розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення цього співробітництва задля подальшого демократичного поступу України, мінімізації впливу негативних кризових явищ у політиці, економіці, суспільстві як усереди­ні країни, так і ззовні.

Вагому роль у процесі поступового усвідомлення громадянами потреби у громадсько­політичній участі відіграють міжнародні організації, що сприяють оптимізації відносин у тріаді «особа—суспільство—держава» в Україні. Доведено, що міжнародні організації є життєво важливим компонентом реформ у країні та захисту інтересів громадян, вони роблять внесок у формування національної політики; політичний діалог,
координацію секторальних політик; аналіз впровад­ження реформ; виконання державного бюджету; розбудову спроможностей, зокрема для бюджетної грамотності й громадського контролю виконання державного бюджету.

Підтримка міжнародними організаціями інститутів громадянського суспільства в Україні, по­перше, дає змогу в умовах економічної кризи звільняти державу від реалізації надмірно обтяжливих для неї соціальних завдань, по­друге, підвищувати якість політичних і публічно­правових рішень завдяки повнішому врахуванню потреб населення, альтернатив і можливих наслідків рішень; а по­третє, забезпечує перетворення громадського сектору на альтернативу та конкурента владного сектору в соціальній і політичній сферах.

Значна протестна активність громадськості для захисту своїх соціально­економічних інтересів сприяє набуттю громадянами практичного досвіду обстоювання власних прав, а також стимулює поширення активістських орієнтацій в українському суспільстві. У більшості випадків ініціативи неурядового сектору, підтримані міжнародними донорськими організаціями, продовжують відігравати ключову роль у захисті прав людини і виконувати роль каталізатора в реформуванні внутрішньої державної політики.

З’ясовано, що українські ОГС мають ще чимало перешкод щодо взаємодії з міжнародними організаціями у трьох основних сферах: визначення міжнародних джерел фінансування, які відповідали б їхнім потребам, утвердження себе як надійних партнерів міжнародних організацій та реагування на негативне політичне середовище. Виявлено, що, окрім відсутності належної фінансової підтримки, яка має надаватися владою для ОГС, державному регулюванню дотепер не вдалося також створити достатніх умов для потужної підтримки соціальних проектів громадянського суспільства та діяльності громадських об'єднань і благодійних організацій.

Тож подаємо статті, що висвітлюють результати дослідження.

Автор: Андрій КУДРЯЧЕНКО