Країні на поміч іде «Самопоміч»

Кияни за «Об’єднання Самопоміч» віддали 27 відсотків голосів – це більше, ніж у Львові, де виникла політсила. За що ж голосували її прихильники? Чим підкупила вона виборців? Де її джерела, так би мовити?

Коли образ збігається з мрією

Гасло «Візьми і зроби!» і, власне, його втілення у життя паном Садовим у Львові обернулося істотним ужинком парламентських мандатів. Він наполегливо працював і знайшов слушний момент, щоб «Самопоміч» (кажуть, так колись називалася чи то кредитна спілка, чи кооператив) стала затребуваною як проект. Громадське об’єднання прозірливий депутат Львівської облради створив ще 10 років тому. І ось поцілив, як мовиться, у десятку. Є!

Кажуть, мовляв, політтехнологи, котрі тривалий час «ведуть» мера Львова, добре вивчили запити населення і вчасно запропонували привабливий образ суспільству. Адже Андрій Садовий упродовж двох каденцій голови Львівської міської ради ретельно творить свій імідж європейського політика. І він не штучний. Такою є сутність цієї особистості. Сучасний, модерний, має почуття гумору й надає перевагу молодим кадрам. Уміє добре контактувати та домовлятися з усіма владами, політиками, дип­ломатами. Мені можуть заперечити, мовляв, не він один такий в Україні, хто у сплаві досвіду й молодості прагнув на демократичній хвилі здобути 33 мандати… Однак згадаймо, як львів’яни, коли розпочалася Революція гідності, заявили на Майдані у Києві про свій європейський вибір, голова Львова щиро підтримав їх. А його поїздки і прес­конференції в Києві, Миколаєві, Одесі, Дніпропетровську, Харкові та інших містах України завжди мали успіх, бо йому було про що розповісти.

Львів як дзеркало

Найбільший туристичний потік до Львова зробив рекламу не тільки йому самому, а й його очільникові. Бо відколи Садового обрали головою, місто взяло курс на розвиток креативного туризму, організовувалися масові фестивалі – більш як сот­ня розважальних дійств протягом року. Львів’яни від кількості приїжджих навіть подеколи ремствували: кому «хліба і видовищ», а кому – обмежений простір для життя. Та Львів здобув імідж одного з найпривабливіших туристичних міст України, від якого в захопленні всі, хто тут побував.

Щоправда, Львів європейським був і за «совєтів», але тоді не ті цілі ставилися перед ним, не існувало новітніх піар­технологій. А Садовий у своїх проектах зробив ставку на ЗМІ, бо саме вони формують громадську думку. Окрім відкриття власних телеканалів, з ініціативи місцевої влади Львів став центром проведення міжнародних медіа­ та видавничо­книжкового форумів, мистецьких заходів. Особливої популярності місту Лева додав чемпіонат з футболу «Євро­2012», який висвітлювали 200 акредитованих тут журналістів. Львів відкрили для себе не лише іноземці, а й жителі з інших регіонів України. І сьогодні інтерес вітчизняних туристів до нього – це не лише данина моді, а й бажання глибше пізнати українську національну ідентичність. Тому виборці й голосували за партію «Самопоміч», бо Львів, де вона народилася, у їхній свідомості асоціюється з Європою. Але що, у Львові й чиновники, й усі правоохоронні структури ідеальні, чи немає корупції? Мабуть, ні.

Але «Самопоміч», об’єднавшись з новою партією «Воля», яка утворилася після Майдану, акцентувала на антикорупційній складовій, свободі слова та вільному доступі до інформації. Це якраз те, чого потребує українське суспільство.

— Люди мають запит на нову політичну силу, – каже перший номер списку партії «Самопоміч» Ганна Гопко.

Козирем члени команди «Самопомочі» називали відсутність у їхніх лавах депутатів парламенту, чесно зароблені мільйонні статки та задек­ларовані доходи. Тільки ті, хто мало вірять в успіх, показують заробіток у пару тисяч гривень…

Чи відповідає 50­й номер списку Андрій Садовий за своїх соратників, принаймні, тих 33­х, що опинилися з його «легкої руки» в парламенті? Якщо так, то як? Якщо ні – то в чому сенс – може запитати читач. І чи життєздатним буде політтехнологічний плід, поживемо – побачимо. Країні на поміч іде «Самопоміч».

Лариса МАРЧУК.