Ерзац-Майдан

«Залишенці» Майдану не збираються згортати намети й покидати центральну площу Києва. Таке рішення 3 серпня на традиційному громадському вічі ухвалили близько сотні людей. Проте більшість безпосередніх учасників усеукраїнських протестних акцій під загальною назвою «Майдан» ратують за звільнення центральних вулиць столиці від наметів та «протестувальників».

Його мешканці, котрі заливають очі й свідомість спиртним, під впливом якого періодично затівають дебоші та час від часу навідують місцевих підприємців, не можуть бути уособленням Революції гідності.

Попри вмовляння новообраного столичного голови Віталія Кличка протестувальники відмовилися переселятися в табори та санаторії під Києвом. Станом на третє серпня частину проїжджої частини Хрещатика, від вулиці Богдана Хмельницького до Прорізної, таки вдалося звільнити. Сотні «Самооборони», які її займали, переформатувалися у громадські організації, визначили метою своєї діяльності конт­роль за владою та переїхали в «Київську фортецю» й на Труханів острів. Реш­та відмовилися наслідувати їхній приклад.

Є багато тих, хто запевняє: Майдан – сторожовий пес Банкової, він має контролювати владу доти, доки не відбудеться її цілковите перезавантаження й вона нарешті поч­не служити народу. Звісно, з таким твердженням важко не погодитися, але уявити нинішніх мешканців наметів на Хрещатику «вартовими» просто неможливо.

Завдяки Майданові український народ піднявся проти сваволі, за свободу та справжню незалежність держави. Протягом минулої зими викристалізувалася нова генерація громадських діячів та активістів, які мають наснагу та потенціал, щоб будувати якісно нову країну. Їм потрібно відокремитися від тих, хто вважає проживання серед сміття на центральній площі Києва суспільним протестом і контролем за владою.

Тарас РОМАНЮК.