№19, жовтень 2013
Виставка «Тихий протест 70-х». Національний художній музей України. 20 вересня – 20 жовтня 2013 р. Куратор Євген Березницький.
Масовий глядач цих робіт раніше не бачив. Левова частка експозиції скомпонована з картин, що мешкають у приватних колекціях. І лише три полотна – «Лебеді» Тетяни Яблонської, «Будівництво» Ігоря Григор’єва та «Оксана» Зої Лєрман – перекочували на ці стіни з музейних запасників.
Добрані для експонування роботи є відлюдниками мимоволі. Під час створення вони випадали за рамки соцреалізму – генерального напряму образотворчості тієї доби. І навіть якщо йдеться про гучні імена авторів, котрі членствували в Спілці художників та регулярно писали роботи для демонстрації на ідеологічно правильних виставках, частогусто творчість цих митців мала приховану нішу. У ній, власне, й відбувався той самий тихий протест, велася вперта боротьба з догмами. А наслідки цього бачили хіба що близькі та рідні разом із нечисленними відвідувачами нелегальних «квартирних» імпрез.
До слова, за часів української незалежності не було жодної виставки сімдесятників. І в тому – ще один козир мистецької події. Цей період є малодослідженим. А генерація негласно зветься забутою, бо загубилася між ілюзіями «відлиги» та несподіваною вседозволеністю перебудови.
Виставка, що розташувалася на дуже невеликому просторі, справляє враження надзвичайно розмаїтої. Ностальгійна атмосфера епохи панує в трьох музейних залах. За сюжетами, в яких дедалі частіше розмивається предметність, проступають символи та образи 1970х. Штаникльош. Джинси й жуйка. «Боні М» та «АББА» з магнітофонної бобини. Хіпі. Кримплен. Висоцький. «Ворожі голоси» вночі із приймача під простирадлом. Пінгпонг в обідню перерву. Томатний сік зі скляних конусів у продмазі…
Три зали – три теми: індустріалізація, місто, лабораторія художника. Зпоміж майже сотні картин око обирає деякі за суб’єктивістським принципом «подобається – не подобається»: «Натюрморт із білою попільничкою» та «Колгоспне подвір’я» Владислава Мамсикова, «Вікно» Євгена Волобуєва, «Натюрморт із вазою» Валентина Реунова, «У ванній» Олексія Орябинського, «Місто будується» Валерія Ласкаржевського, «Портрет комсомолки 20х років Гальперіної» Михайла (Мойсея) Вайнштейна, «Керамісти» Галини Неледви, «Білий натюрморт» і «Мікрорайон» Аркадія Чічкана, «Пляж» і «Нічний арешт» Віктора Зарецького…
Аби більше наблизитись до означеної епохи, організатори вдалися до такої собі гри: на десять днів (від початку експонування картин) повернули музеєві його попередню назву: «Державний музей українського образотворчого мистецтва». І, замінивши табличку на фасаді, ніби занурилися ретроспективним поглядом у далекі дні – такі непрості й такі дивовижні. Адже неможливо не відчувати дивовижності сущого, коли ти молодий і сповнений сил для творчості та протесту.
Утім, протест як реакція на конформізм (зокрема, й той протест, що полягає в докорінно інших принципах і формах самовираження) є звичним явищем для будьякої генерації впродовж століть. У зв’язку з цим пригадується Камю, котрий ототожнював бунт із протестом проти смерті, а отже, вважав ознакою життя.
Автор: Ольга КЛЕЙМЕНОВА
Архів журналу Віче
№4 | |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Туск назвав дату перестановок в уряді у зв'язку з європейськими виборами
У Польщі кажуть, що готові допомогти Україні повернути чоловіків призовного віку
Глава МЗС Польщі: Росія бреше про польські плани анексувати частину України
Євродепутати просять владу Австрії вплинути на Raiffeisen щодо його бізнесу в Росії
Макрон захищає свою позицію про створення "стратегічної двозначності" для Росії
Білий дім визнав, що через затримку з допомогою Україна втратила Авдіївку
Голова МЗС: Лише військової допомоги США недостатньо для перемоги над Росією
Глава Пентагону поговорив з грецьким колегою на тлі публікацій про тиск щодо Patriot для Києва
Держдеп США згадав телемарафон у звіті щодо порушень прав людини
Рекордна партія зброї з Британії, новини щодо допомоги США, МЗС обмежує "ухилянтів": новини дня