Надихають успіхи.

Хай уявні, але вагомі, мов той камінь, котрий не здатен чи то створити, чи то підняти сам Бог

Історики тисячоліттями обраховують минувшину нашої землі. А найбільші патріоти – світловими роками. Бо тісно їм на клаптеві од лиманів до Полісся, од Бескидів до Дону. Уява полинає до Індійського океану і крижаних Гімалайських кучм, каламутної Йордані й прозорої, наче бурштин, Балтики. А потім разом з «Океаном Ельзи» «падає в небо» і розчиняється в океані космічному. І саме там, «вище неба», на Марсі, Сиріусі, Оріоні, десь у замиканнях Божественної енергії знаходять люблячі сини України неньчин родовід. «Звідки єси, земле Руська?» – запитував Нестор. Так міг запитати тільки щирий українець. Нене, «між лататтям та Оріонами // ти лебідкою плинеш в безкресі мої моря», – так, повторюючи освідчення Івана Драча, відповідає щирий українець.

Це «безкресість» минувшини землі й народу. А державі – 15 років. Завеликий контраст. Іноді думаєш, що велич історії цілком залежить од ступеня потворності сьогодення. Це єси компенсація. Бо поразки не надихають на звершення. Надихають успіхи. Хай уявні, але беззастережні, несумнівні, вагомі, мов той камінь, котрий не здатен чи то створити, чи то підняти сам Бог. А звершення потрібні. Бо за світлові роки накопичилися не лише міфи та фантазії, а й негаразди. Здається, 15 років пішло на те, щоб відмовитись од мрійництва і збагнути небезпідставність Тарасових марень про «злих людей», «окрадену Україну» та «пробудження в огні». Праві сценаристи «Матриці» Енді й Ларрі Вачовські: ліпше жалюгідна реальність, аніж солодкий сон. Держава і є пробудженість, реальність, свідомість. Тисячоліття анабіозу і 15 років життя – це Україна. (Який жах!)

Зі святом нас, панове.

Реальність завше осяжна. Та чи до снаги нам осягнути гострі кути реальності. Спробуймо. Подивімося на життя в цифрах відсотків та індексів. Тільки завважмо: ще в 1992 році нас було 52 мільйони 244 тисячі, а в 2005-му – 46 мільйонів 929 тисяч. Згідно з прогнозами ООН у 2015 році залишиться 41 мільйон 100 тисяч осіб. За ці роки кількість безробітних (на слензі статистів – «економічно неактивного населення») сягнула 13,5 мільйона. Зате зросла кількість бірж: із 66 до 467.

15 років тому 15 держав стали незалежними. На старт, готуйсь, марш! Похмурі прибалтійські блондини, запальні кавказці, засмаглі тюрки, завше обійняті слов'яни кинулися наввипередки. Результати на проміжному фініші для багатьох невтішні. Показовий ступінь розвитку людського потенціалу, індекс якого включає тривалість життя, освіченість і ВВП на душу населення. У світовому табелі про ранги на перших місцях опинилися країни, які перші розпрощалися з ілюзіями, що соціалізм може бути з «людським обличчям», а між будівничим імперії й тими, на кого він дивиться як на цеглину, може панувати вічне братерство.

Автор: Валентин БУШАНСЬКИЙ