Ринок землі: інвестиції у 200 мільярдів

«Земля в українській долі: ситуація в земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації». Таку назву мали парламентські слухання, що передували початку розгляду законопроектів «Про ринок землі» та «Про державний земельний кадастр». Нагадаємо, що Президент України Віктор Янукович доручив ухвалити ці нормативні акти до кінця першого півріччя 2011 року й дав завдання урядові, Міністерству аграрної політики та продовольства «запустити» ринок земель сільськогосподарського призначення вже в 2012 році.

У вступному слові Голова Верховної Ради Володимир Литвин зауважив, що земля є не лише національним багатством і стратегічним ресурсом України. Вона має державоутворювальну функцію, адже «це наша культура, наша ментальність і наш світогляд, це фактично й збереження особливого укладу життя мільйонів людей, а загалом і всієї України», наголосив Володимир Литвин.

За його словами, запровадження ринку землі дасть можливість землевласнику обирати між виробництвом сільськогосподарської продукції з її наступною ринковою реалізацією, передачею землі в оренду іншому сільгосптоваровиробнику та продажем або заставою землі для отримання грошових надходжень. До можливих загроз і викликів Голова парламенту відніс зростання дефіциту земельних ресурсів, зазначивши, що на рубежі XX–XXI століть «з’явилися нові форми колонізації країн шляхом начебто цивілізованого глобального перерозподілу землі».

Перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Микола Безуглий зазначив: запровадження ринку землі істотно поліпшить фінансово-економічне становище виробників продукції сільського господарства, адже значно розшириться база кредитування під заставу землі чи права її оренди.

За його словами, міністерством розроблено принципово нову схему кредитування сільгосптоваровиробників, яка дасть змогу залучити більш як 200 мільярдів гривень кредитних ресурсів на рік із річними ставками до 10 відсотків, чого цілком достатньо для фінансування як технічного переоснащення сільського господарства, так і запровадження нових технологій.

Голова Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Григорій Калетнік сказав:

– Запроваджуючи ринок землі, потрібно справдити сподівання людей на те, що земля залишиться у власності держави та громадян України. Адже, як свідчить досвід Болгарії та Румунії, запровадження ринку земель без будь-яких обмежень призвело до зменшення виробництва власної сільськогосподарської продукції та неспроможності гарантувати й впливати на рівень продовольчої безпеки у своїх країнах. Саме через це багато держав запровадили на початкових етапах заборону купівлі земель іноземними громадянами та юридичними особами.

– Для того, щоб оцінити загрози від запровадження ринку землі, потрібно розуміти, хто захоче придбати землю та в якій кількості, – продовжив Григорій Калетнік. – Насамперед ідеться лише про великі холдинги, які зможуть купити землі сільгосппризначення в розмірах, що забезпечать рентабельне виробництво. Придбання землі фермерами й малими сільськогосподарськими підприємствами нині є малоймовірним, оскільки це спричинить вилучення обігових коштів із виробництва й призведе до його згортання.

Голова комітету зазначив, що нині оціночна вартість 1200 гектарів становить щонайменше 120 мільйонів гривень (і це не враховуючи витрат на техніку й добрива). Він також нагадав, що ринок землі в Польщі стартував із ціни 1,5 тисячі доларів за гектар, а вже через 5–7 років той самий гектар коштував 17–20 тисяч доларів. «Чи можемо ми сказати, що українська земля дешевша? Тому перш ніж говорити про реальну ціну землі, потрібно дуже серйозно попрацювати не лише над створенням Земельного банку, а й над іншими важливими законами, щоб ринок землі став реальністю», – наголосив Григорій Калетнік.

На думку учасників парламентських слухань, основними напрямами розвитку земельних відносин на найближчу перспективу є:

• удосконалення системи державного управління земельними ресурсами;

• завершення формування необхідної законодавчої та нормативної бази з питань земельних відносин;

• створення передумов для повноцінного функціонування ринку землі, механізмів його регулювання та ефективного обігу земель сільськогосподарського призначення;

• побудова системи гарантування державою прав власності на землю шляхом створення єдиної автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру та відповідної земельно-інформаційної бази даних;

• стратегічне планування використання земель і землеустрою, здійснення заходів із розмежування земель державної та комунальної власності, проведення інвентаризації земель та демаркації державного кордону;

• завершення проведення нормативної грошової оцінки земель, створення системи економічного стимулювання раціонального використання й охорони земель, активізація робіт із створення інвестиційно привабливого землекористування.　

Підготував Олексій СИЩУК.