Навчання «кольору хакі»

Відомий філософ минулого сторіччя Генріх Батищев писав, що людину не можна виліпити, зробити, як річ. Необхідно забезпечити її залучення до діяльності, під час якої вона могла б виявити власну активність. Через механізм власної активності та спільної діяльності з іншими людьми вона формується, розвивається як соціальна істота.

Саме так і діють у Військовому інституті Одеського національного політехнічного університету. Тут роблять усе можливе для того, щоб першокурсники якнайшвидше адаптувалися до нових реалій армійського життя та набули первинних військових навичок. Серед нинішніх 70 курсантів-початківців – майбутні офіцери продовольчого та речового забезпечення, ракетно-артилерійського озброєння, фізичної підготовки.

Уже третій тиждень на базі окремої механізованої бригади полковника Ігоря Олійника вони проходять первинну військово-професійну підготовку. За цей незначний термін хлопці просто на очах змужніли й зміцніли, набули вельми необхідних практичних навичок із тактичної, вогневої, фізичної та стройової підготовок...

У бригаді створено всі умови, аби молоді курсанти почувалися як удома. Затишна казарма з євроремонтом, добре харчування і навіть можливість у спеку кожного дня приймати душ. Ну і, звичайно, – найкращі тренажери на військовому полігоні...

Разом із начальником табірних зборів первинної військово-професійної підготовки Військового інституту ОНПУ підполковником Олександром Зелінським їдемо машиною на Чорноморський полігон. Тут під спекотним сонцем «Чабанки» (так у народі називають землі Чорноморського полігона. – Авт.) проводять тактичні заняття із взводом першокурсників.

– Докладаємо всіх зусиль, щоб курсанти якнайшвидше набули необхідних професійних навичок і повірили у свої сили, – розповів начальник табірних зборів.

У полі під керівництвом доцента кафедри тактики військ Військового інституту ОНПУ підполковника Андрія Дончака відбуваються заняття з тактичної підготовки «Дії солдата в бою». Відчувається, що непросто даються юнакам перші кроки курсантського життя.

– Заняття проводимо за планом, залежно від погодних умов вносимо корективи, обов’язково під час занять на полігоні поруч із курсантами перебуває санітарно-медичний інструктор, – пояснює начальник табірного збору. – Спека, звісно, додатковий екзаменатор. Вона не раз змушує замислитися над випробуваннями, мовляв, чи варто робити життєвий вибір на користь військової служби, яка додає ще й таких незручностей.

Тим часом підполковник Андрій Дончак демонструє першокурсникам способи приготування до стрільби стоячи з автомата Калашникова. Курсанти слухають, ставлять чимало запитань щодо технічних характеристик зброї, прийомів її застосування в обороні та під час наступу...

До речі, підполковник Дончак у минулому – десантник зі стажем, працює у Військовому інституті над дисертацією з патріотичного виховання молоді, а тому знає, як зацікавити молодь та прищепити їй відповідні навички.

Курсанти Володимир Чернишов і Вадим Білошин розповіли, що за кілька тижнів на полігоні встигли багато чого навчитися й здобути цікавий та корисний досвід. «Найбільше під час зборів запам’яталася перша стрільба з автомата Калашникова бойовими патронами», – кажуть хлопці. Хоча й зізнаються, що спочатку в мішень майже не влучали.

Серед курсантів першого курсу чимало представників військових династій. Курсанти Сергій Ільяшенко, Артем Богун, Віталій Чернега з дитинства мріяли про військові погони, адже їм є з кого брати приклад для наслідування.

Батько Сергія – Андрій Іванович – льотчик, капітан запасу. Хлопець у дитинстві разом із сім’єю об’їхав військові гарнізони, після 9-го класу пішов до військового ліцею...

Батьки Артема та Віталія – старші прапорщики. В останнього, до речі, батько і тепер служить у Прикордонних військах. За плечима Віталія також військовий ліцей. А познайомилися друзі під час вступних іспитів на базі Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, відтоді намагаються підтримувати один одного. Звісно, їм сьогодні важко, проте вони тримаються, адже саме так, на їхню думку, має відбуватися становлення справжніх чоловіків. До речі, хлопці з дитинства не мали жодних сумнівів, який життєвий шлях обрати – батька і дідів, котрі воювали під час Великої Вітчизняної війни.

Кожен із юнаків займався спортом. Так, курсант Ільяшенко має розряди з прикладного військового багатоборства, курсант Богун випробував себе у футболі та рукопашних одноборствах. А курсант Чернега з дитинства займався гімнастикою й легкою атлетикою – легко може підтягнутися на поперечині 18 разів та віджатися на брусах 60 разів.

На думку хлопців, саме добрий фізичний гарт допомагає їм витримувати первинну військово-професійну підготовку та швидше адаптуватися до армійського побуту.

Першокурсники вже досягли певних успіхів. Приміром, курсант Владислав Кобзар майже вдвічі швидше виконав третю частину тактичного нормативу № 10 «Пересування на полі бою», упоравшись за 24 секунди, хоча на «відмінно» дається 40 секунд.

За дослідженнями військових учених, однією з причин зниження активності курсантів на певному етапі навчання є те, що, будучи абітурієнтами, вони мали недостатнє уявлення про майбутню професію. Стикнувшись із труднощами різного характеру (організаційними, соціально-психологічними, педагогічними), на які вони не сподівалися, деякі курсанти втрачають активність, здобуваючи необхідні для майбутньої професії знання та навички. Тому цікавлюся в підполковника Олександра Зелінського, які чинники, на його думку, сприяють розвитку активності майбутніх офіцерів.

– Насамперед намагаємося створити позитивний соціально-психологічний клімат у військовому колективі, – каже він. – Сприяють цьому також об’єктивні оцінки результатів навчальної діяльності, наявність конкретних цілей навчання та стимулів для їхнього досягнення.

І саме це, на думку співрозмовника, стимулює курсантів до сумлінного навчання, щоб оволодіти майбутньою професією.

Автор: Євген ТИЩУК