Уже й донечка виросла, а копії її колисочки підтримують власну справу батька

Уявіть собі колисочку, яка наче… огортає-оповиває малятко. Така незвичайна форма, на переконання директора МПП «Веселка» Георгія Мітріка, зберігає особливу ауру материнського тепла. Позитивну енергію додає також бук (усі вироби виготовляються лише з цільної деревини). До слова, надихнула Георгія Ілліча створити такий образ (слово «виріб» у цьому контексті видається дещо казенним) радісна подія з особистого життя: народилася донечка Анастасія. Отож щасливий татусь, у якого хист і до малювання, і до художньої різьби, і до столярної справи, почаклував-пофантазував над буковими полінами… Минули роки, донечка вже підросла, а копії її колисочки й дотепер виготовляє «Веселка». Бо є попит: демографічна криза, слава Богу, минає, заворушилися лелеки...

Однак чорною хмарою насунула інша криза – фінансова. Почали зупинятися або працювати з перебоями підприємства, зокрема й у Сторожинці. А «Веселка» надалі виграє яскравими барвами на небосхилі вітчизняної економіки. І що важливо: досі тут регулярно отримують зарплату понад 60 працівників.

– Звісно, підтримувати виробництво на рівні, якого ми вже досягли, стало важче: матеріали подорожчали, прибутки мізерні, коливання курсу валюти непередбачувані (деякі комплектуючі імпортуємо), – каже Г. Мітрік. – Також неможливо скористатися банківськими кредитами. Утім, це відчувають товаровиробники в усій Україні. Однак фінансова криза, на мою думку, має й позитив, бо глибше висвітлила недоліки нашої економіки. Приміром, не по-господарськи використовуємо ми багаті природні ресурси. Скажімо, з нашої області масово експортується за кордон необроблена деревина, передусім цінний бук. А пізніше повертається у вигляді готових дорогих меблів. А хіба перевелися наші буковинські майстри? Та якби їм ще й таке, як за кордоном, обладнання, то відбою від покупців не було б.

Зрештою, Георгій Мітрік довів це особистим прикладом. На початку           1990-х першим у Сторожинці створив сімейний кооператив, який виготовляв розмаїті вироби з дерева. Коли мода на сувеніри минулася й «фірму» треба було згортати, переорієнтувалися на дерев’яні світильники: кілька зразків запропонували Львівському електроламповому заводу й отримали замовлення на цілу серію. Виробництво розширили, узявши в оренду напівзруйнований склад, який відбудували, прикупили деякі верстати, створили ще кілька десятків робочих місць. Та з часом Мітрікові спільне виробництво почало «муляти»: монотонна робота, кожен новий задум треба узгоджувати з львівськими партнерами… Інша річ, коли фантазія художника, дизайнера втілюється «в оригіналі», коли їй не підрізають крила чиїсь застереження, до того ж не завжди фахові.

Так народилася ота згадана колисочка, а за нею ліжечка, столи, стільці, шафки… Загалом в асортименті – 60 найменувань. Попит на них великий не лише в Україні, й у сусідній Молдові. Отож тісно стало в тому складі.

Наступне розширення «Веселки», продукція якої встигла здобути національну відзнаку якості «Вища проба», заслуговує на особливу увагу. Мітрік примітив єдине вціліле приміщення колишнього молочнотоварного комплексу на околиці Сторожинця. Колись там трудилася і його мати. А після розвалу колгоспу корівники почали розбирати «на паї». Уже дійшла була черга й до цього, але врятував Георгій Ілліч: під заставу власного майна взяв кредит у банку та розрахувався з пайовиками, котрих ублагав не руйнувати будівлі, бо ще може приносити користь людям. 

Звичайно, доклав багато праці й коштів, щоб змінити інтер’єр приміщення, розгорнути нові технологічні лінії. І колишній корівник, який напував діток молочком, знову прислужився їм – зручними й красивими меблями.

Автор: Зенон МИХЛИК