№7, квітень 2006

Олександр ГИЖА: "Я переклав Біблію для всіх українців"

Ціле десятиліття відомий прозаїк Олександр ГИЖА працював над перекладом Святого письма сучасною українською літературною мовою. Вже понад п'ять років вивірений до коми рукопис чекає видання.

Олександр Гижа народився 13 вересня 1936 року в сім'ї робітника на Вінниччині. Працював ливарником, цукроваром, шахтарем. Закінчив історичний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Тривалий час очолював відділ прози в редакції журналу "Україна". Це було ще в глибинах двадцятого століття. П'ять його років Олександр Гижа поклав на відтворення тексту Біблії рідною мовою, стільки ж – на порівняння та усунення різноманітних різночитань. А ще п'ять літ – на шліфування, образно кажучи, кожної літери, а також на клопотання, щоб рукопис побачив світ… І ось через п'ятнадцять років автор багатьох оповідань, повістей та романів погодився повести мову не про них, а про багатотрудні дні й ночі, проведені наодинці з Біблією…
Шановний Олександре Романовичу, що обумовило вибір шляху до Бога?

– Не людина вибирає Бога, а Господь – людину. Так-так, заприязніться ближче з Біблією – довідаєтеся про цю високу істину. А в мене все розпочалося давно, з пошуків джерела, з якого мусив напитися відповіді: що таке людина, хто й навіщо її створив?

Спершу я вдався до філософії, а вже потім до теології. За Цицероном, сумніватися в існуванні Бога (богів) теоретично можна, але існування Творця не предмет доказів, а предмет віри, яка, знову ж таки за Цицероном, "необхідна для суспільного життя". Відомо ж бо: якщо Бога немає, то людині дозволено все. За цим "усе" постають еверести гріхопадінь гомо сапієнса й того суспільства, яке він витворив без Господа. Ось уже маємо весну, сонце сяє в нашому небі, але ще не сяє в душі України. Там, де тривають грабунки й квітує насильство над істиною, не може бути світла.

– Як позначилося на праці те, що ви належите до протестантської церкви?

– Я переклав Біблію для всіх українців. Збудувати чи відновити зруйнований храм не так і складно. Але є надзавдання – творення храму Божого в людині. Шлях до Біблії – це повернення до власної душі, очищення її каяттям і добрими справами.

– Хотілося б довідатися про ваше ставлення до раніших україномовних інтерпретацій тексту Святого письма.

– В Україні відомі видання трьох перекладів Біблії: Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя та Івана Нечуй-Левицького, другий – Івана Огієнка й нарешті – Івана Хоменка. Кожен із цих перекладів – високий злет духу та думки, тривала й складна праця. І воднораз кожна інтерпретація позначена карбами того часу, в який вона здійснювалася. Так, у трактуванні Пантелеймона Куліша маємо не Новий Заповіт, а Новий Завіт, є інші недогляди. Багатьма вадами позначений переклад Івана Хоменка.

Скажімо, Куліш переклав так: "Й відчинилося Йому небо, і побачив Він…" Певна річ, небо відчиняти нікому не вдавалося. В Огієнка небо "розкрилося". У Хоменка – також. Насправді ж мовиться про погляд Христа вгору. Отож "небо розгорнулося". Саме таку словосполуку вимагає широко вживаний у Біблії лексичний ряд, до якого, зокрема, належить порівняння "і небеса згорнулися, як сувій книжковий". Скажете: ото різниця! Але це не так, бо йдеться про слово Боже.

Шкода, що в Хоменка можна прочитати: "…Освятиш коливальні перса та литку". Хто скаже, де в барана перса та литка? І знову болить душа. Ну чому нам, українцям, доводиться продиратися до Божої істини через лексичні, стилістичні та текстові загати, які завдають шкоди Божому слову, не впускають його осяйного світла в наше серце?

У перекладах багато різночитань, трапляються навіть відмінності в правописі назв, імен: Іван – Йоан – Іоанн, замість єврейського Натан пишуть Нафан, Рут – єврейською, а подають – Руф. Українці слідом за євреями пишуть Саваот, а росіяни - Саваоф. Усе це треба було уніфіковувати. Я намагався уникнути щонайменших розбіжностей, будь-якої смаківщини, прагнув одного: слово Боже має бути перекладене сучасною українською літературною мовою. Переклад узгоджував із текстами російською, польською, грецькою й англійською (короля Джеймса) мовами, а також, звичайно, з усіма інтерпретаціями рідною мовою.

– Чи вплинуло перекладацтво на вашу художню, суто мирську творчість?

– Авжеж! Тільки слово "мирську" для мене задивне: творення людини – то вияв духу, а він дарований від Бога. Інша річ, кому служить наш дух: якщо людина грішить, то вона – в полоні лукавого. Це, по-перше. А по-друге, я невимірно полюбив нашу мову, бо, працюючи над Біблією, постійно заглядав до словників, зокрема до скарбниці Бориса Грінченка. Прислужився і власний сорокарічний письменницький досвід. Нині маю завершені історичні роман та поему, а також цілий том поезій. Мрію про одне: видання свого перекладу Біблії.


Розмову вів Микола СЛАВИНСЬКИЙ.

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Вибір майстер-класів у Києві Сьогодні, 28 березня

Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України Сьогодні, 28 березня

ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня Сьогодні, 28 березня

ЗМІ: Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила американських посадовців Вчора, 27 березня

Словенія приєднається до ініціативи Чехії із закупівлі снарядів для України Вчора, 27 березня

Естонія готова підтримати прем’єра Нідерландів на посаду генсека НАТО Вчора, 27 березня

Реєстр збитків від агресії РФ визначив дату початку роботи та пріоритетних постраждалих  Вчора, 27 березня

У Польщі заявили, що близькі до угоди з Україною щодо агропродукції Вчора, 27 березня

Глава МЗС Швеції: НАТО має створити більше стратегічних труднощів для Росії Вчора, 27 березня

Франція незабаром поставить Україні 78 САУ Caesar – міністр Вчора, 27 березня