Зі світу чисел – у світ фарб

Один із великих учителів європейської цивілізації Піфагор казав, що число є основою всього сущого й усе життя на планеті підлягає суворим законам математики. Життєвий вибір будь-кого з нас прямо або опосередковано пов’язаний із цим конкретним і водночас універсальним визначенням.

Хтось став архітектором, хтось – лікарем, а хтось – учителем, і кожна з цих професій, як потреба у творчому самовираженні, більшою або меншою мірою відображає зв’язок зі світом чисел. А буває й навпаки: професія ніяк не пов’язана зі щирою потребою людини у творчому самовираженні й вона шукає себе в новій якості. Така можливість відобразити власне сприйняття світу у фарбах випала художниці, чиї картини із вдячністю затребувані не лише в Криму, там, де її домівка, а й у Росії, Греції, Ізраїлі, Румунії. І в Українському культурно-інформаційному центрі в  Севастополі відбулася її персональна виставка. Своїми чудовими творами майстриня порадувала й Балаклаву, чия історія тісно пов’язана з її історичною батьківщиною.

Отже, художниця Ірина Короткова.

Вона – представниця знаменитого грецького середземноморського роду Трикменіді. Поява його в Севастополі пов’язана з бажанням вижити й зберегти сильний дух. Предки Ірини, гнані за християнську віру, були змушені залишити рідні береги й оселитися в Туреччині. Але й тут понтійцям не вдалося уникнути переслідувань. Чергова втеча родини закінчилися тим, що бабуся Ірини ще дитиною втратила назавжди батьків. Прокинувшись уранці в рибацькому човні поряд із чужими людьми, зрозуміла, що вона в іншому краю: якимсь дивом біженка й іще кілька жінок опинилися в Криму. Бог послав їм порятунок. Притулок чужинці надала місцева грецька церква, яка допомагала їй усе життя. Через деякий час гречанка вийшла заміж, з’явилися діти.

 У Криму почалися нове життя й нові випробування. Епоха змін, пов’язана з революцією, громадянською війною та найтрагічнішим періодом життя – депортацією в Узбекистан, згуртувала родину Трикменіді й  виявила її найкращі якості. Усі її покоління вирізняються працьовитістю й умінням господарювати.

 Усе в них виходить, бо чудові традиції своїх предків передають із покоління в покоління. Попри репресії й тяжкі роки поневірянь, севастопольські греки прізвище Трикменіді несуть гордо. Анатолій, двоюрідний брат Ірини, очолює грецький культурний центр «Елевтерія». Ще один брат – Павло із сім’єю повернувся на історичну батьківщину й мешкає в Салоніках. В Афінах оселилися тітка й дядько – відомий у світі професор-етимолог, автор кількох книг, присвячених історії та традиціям греків зарубіжжя.

Ірина Трикменіді, за прізвищем чоловіка Короткова, з дитинства полюбляла малювати. Вчилася на інженера, здобула добру технічну освіту, та все-таки з головою занурилася у світ фарб, ставши самобутньою художницею, якій притаманна незвична форма вираження власних настроїв і почуттів. Перевагу віддає абстракції. Чимало шанувальників називають її творіння картинами майбутнього. Працює Ірина мастихіном. Порух її руки нагадує порух руки скульптора.

Чотирикімнатна квартира Короткових ледве вміщує плоди творчості господині. Нині тут зберігається понад 500 творів. Пише Ірина давно й багато. Кожна з робіт – спроба філософського осмислення певної життєвої ситуації та оригінальність її вираження. Особливо цікаво слухати, як трактують її сюжети діти. Це серія фантастичних оповідей. Головне –  вникнути в суть, придивитися, й тоді з легкістю вітру відчиняються двері у світ, у якому ти відчуваєш приплив сил і енергії, стаєш емоційно багатшим. І тобі, як Ірині, хочеться висловити свою любов до всього, що навколо.

Звідки бажання творити? Ірина відповідає просто: душа просить. Це справді так, і все накопичене стає надбанням шанувальників її творчості. Нові почуття, настрої...

Мабуть, не кожному дано розгадати сюжет, поєднати відтінки фарб в образі, народженому в майстерні Короткової, проте будь-який її твір – можливість побачити себе, доторкнутися до світу, котрий вона спробувала створити й зберегти.

Будинок Короткових, гостинних і хлібосольних, відкритий для всіх, чия душа жадає світла. Вони – чудові оповідачі, багато подорожують, знають світ і почуваються в ньому господарями. У родині сповідують культ знань, тверді моральні принципи, щиру любов до Бога.

Чоловік Ірини Сергій Коротков – колишній військовий. Він і сьогодні не припиняє трудитися: шукає й створює щось нове для людей, вирішує екологічні питання.

Грецькі страви в раціоні родини Короткових посідають особливе місце. Важко навіть уявити, як жінка тут устигає все: створити затишок, приділити увагу чоловікові, дітям, онукам і домашнім улюбленцям – песику й папузі. І це поєднується в Ірини з непереборним бажанням творити...

– До онуки приходять подружки, й кожна бачить щось своє в моїй новій роботі – така гарна фантазія виходить, такі поетичні рядки й оповіді народжуються, – ділиться з нами Ірина.

Нещодавно вона побувала у Греції, привезла чимало вражень, придбала нових друзів.

Пише під настрій і відображає його з неабиякою внутрішньою силою. Дивовижні миті лягають на полотно – Ірина і пише, і «будує». Її світ сповнений любові й нескінченного щастя. Він не залишає байдужим жодного шанувальника творчості майстрині.

Так, життя подібне до змагання: хтось приходить у цей світ, щоб перемогти, хтось – щоб подивитися. І ті, й інші щасливі. Кожний по-своєму. Ірина Короткова перемагає своєю творчою наснагою, дивуючи нас і роблячи чистішими душею та добрішими, а отже, щасливішими.

Автор: Лучія Пузикова