Рішенням Міжнародного cуду ООН поставлено останню крапку в спірних питаннях між Україною та Румунією

Україна задоволена рішенням Міжнародного суду ООН у справі про делімітацію континентального шельфу та виключної економічної зони між нею та Румунією в Чорному морі. Про це на брифінгу в МЗС заявив журналістам заступник міністра закордонних справ Олександр Купчишин. «Після спілкування з румунською делегацією ми зійшлися на тому, що це спільна перемога», – сказав він.

Як відомо, 3 лютого Міжнародний суд ООН у Гаазі виніс рішення, за яким Зміїний не може вважатися частиною прибережної лінії України у визначенні серединної лінії під час делімітації континентального шельфу та виключної економічної зони. «Суд виніс ухвалу, яка ґрунтується на міжнародному праві, що є компромісним, а рішення Суду є обов’язковим для обох сторін. І дуже важливо, що в українсько-румунських стосунках знято останню проблему у двосторонніх відносинах», – зазначив заступник міністра. Купчишин також наголосив на важливості визнання Зміїного островом із територіальним морем у 12 морських миль: «Ми ще не до кінця усвідомлюємо значущість визнання Зміїного повноцінним островом з усіма характерними атрибутами: власні економічна зона і континентальний шельф, територіальне море тощо».

Лінія делімітації справді є компромісною: під час її визначення суд застосував найпростіший метод рівновіддалених точок, які поєднуються в одну лінію. На картах добре видно, що більша частина простору відійшла до України, і проведена судом лінія розмежування майже цілковито збігається з лінією, запропонованою ще за часів СРСР. Водночас острів Зміїний (повністю), з нашої сторони, та Сулинська дамба (частково) – із румунської,  не були  визнані релевантними обставинами, тобто такими, які  можуть бути взяті як точки відліку для визначення лінії делімітації.  Однак запропоновані аргументи румунської сторони щодо точки на
12-мильній смузі для конструювання лінії розмежування також не було взято до уваги судом. Крім того, суд ООН визнав, що факт включення острова Зміїний до складу території СРСР був правомірним і відповідав положенням усіх міжнародних договорів.

Після рішення суду морська територія між двома державами розподілена як 2,1:1 на користь України. Більше того, з 26 розвіданих родовищ нафти та газу нашій країні відійшло 21.

Висловлювання та коментарі деяких політиків і засобів масової інформації щодо «перемоги чи програшу» є непрофесійними хоча б тому, що це не територіальний спір. Зрозуміліше для фахівців, ніж для дилетантів, рішення суду, стало приводом для нездорових дискусій людей, м’яко кажучи, некомпетентних, принаймні у цьому питанні. За всю історію існування Міжнародний суд ООН, схиляючись до компромісу, у своїх рішеннях ніколи не задовольняв однієї сторони.

І ще один цікавий момент: за допомогою Міжнародного суду ООН це рішення стане частиною міжнародного прецедентного права, на яке в майбутньому суд зможе посилатися під час вирішення аналогічних справ. Адже за своєю суттю прецедент,  що розглядається як зразок за аналогічних обставин, може і здатен усунути такі проблеми правозастосування, як дуалізм правових норм.

П’ятирічна судова процедура стримувала дослідження й розробки Румунії та України. Для того, щоб обидві країни розпочали повноцінну розвідку родовищ, отриманих завдяки рішенню Міжнародного суду ООН, вони повинні підписати відповідні двосторонні угоди, в яких документально зафіксують лінію розділу шельфу. Передбачається, що це станеться вже 25 лютого під час офіційного візиту до України президента Траяна Басеску.

Автор: Світлана ФІЛОНЕНКО