З Новим роком, добрі люди!

Вітаю шановну громаду, справді добрих друзів, шанувальників, саме тих, хто з редакцією журналу «Віче» оформив  офіційні стосунки передплатою. Шановні читачі, ваша підтримка для нас, вічан, украй важлива. Дякуємо.

Бажаю нашим авторам і героям публікацій натхнення, глибоких думок і вдалих прогнозів, успішних наукових пошуків, удалих захистів, службового зростання й звичайного людського взаєморозуміння. Нехай оті новорічно-різдвяні щедрівки-колядки принесуть у кожен дім достаток, злагоду, щирість.

Мріймо разом: усе, що сталося наприкінці року, виявилося хоча й злим, але тільки жартом. Це такий собі перфоменс, психологічна гра, щоб виявити, хто є хто. Бруд перестав бути політичним інструментом, а лайка – мовою еліти. Безробітних нема, кредити сплачуються, будови працюють, домни дають метал, селяни вирощують хліб. Ми живемо, ми щасливі, і світ не тикає на нас пальцем. Уявили? Позитивна енергія творить дива. Тож  нехай так і станеться. Кажуть, час лине дуже швидко. Якщо треба для щастя, – нехай. Його навіть не буде шкода. Чотири роки, зі стану п'янкої ейфорії, промайнули. Чи зробили б ми те саме, якби історія повторилася? Гадаю, так. Бо ми все одно не повірили б у сьогодення, якби його нам хтось змалював чотири роки тому. Отакий експеримент.

Мріймо разом! Вічаймося!

З повагою, Світлана ПИСАРЕНКО