Німецьке «суспільство мережі»

Американський соціолог Мануель Кастелс вважає, що у світі відбувається скорочення бюрократичного апарату й у державному секторі, і у недержавному.  Середня ланка керівників виштовхується з виникненням нових інформаційних технологій, які входять у наше життя в результаті формалізації та стандартизації у прийнятті рішень і опрацюванні інформації. Формується нове середовище взаємодії людей – «суспільство мережі». Воно характеризується міцними горизонтальними зв'язками учасників взаємодії й ослабленням вертикальних організаційних важелів.

Усі провідні країни світу проголосили своїм стратегічним завданням побудову нового інформаційного суспільства. 2000 року така програма з'явилася в Німеччині. Але після сплеску сподівань у 2001 році у 2003-му настало розчарування новими технологіями. Почався новий процес осмислення їхньої ролі. Було створено нову стратегічну програму уряду «E-government 2.0», у якій ключовим моментом є посилення дослідницького акценту й у практичній, і в теоретичній сфері. Мета розробки чергових завдань інформаційного суспільства – адаптація нових теоретичних понять, розвиток нових методологічних аспектів, виконання незалежних досліджень, обмін навичками й знаннями між учасниками програми в Німеччині.

Тепер проілюструємо викладене трьома успішними практичними дослідженнями, здійсненими в Німеччині в рамках побудови е-уряду. Першим успіхом стала автоматизація базового етапу прийняття всіх рішень – збирання й опрацювання статистичних даних. Проект одержав назву «eSTATISTIK.core». У рамках його здійснення було створено стандартний інтерфейс здавання статистичних даних для всіх суб'єктів, які надають статистику, що дало змогу передавати ще не готові звітні відомості безпосередньо від систем планування ресурсу підприємства до статистичних управлінь. Завдяки цьому компанії мінімізували дорогі робочі навантаження, пов'язані з пошуком даних і їх передачею. Ще одна перевага цієї процедури в тому, що вона об'єднала методи передачі й інтерфейси для статистичних даних. Фактично збирання, передача й опрацювання статистики звелися до натискування кнопки.  Це збільшило швидкість збирання, опрацювання й вірогідність  статистики.

Інший успішний проект було здійснено землею Рейнланд-Пфальц. Територіальний уряд в основу свого пілотного проекту поклав принцип  вигідності й постарався ефективно інтегрувати  адміністративні процеси й індустріальні ланцюжки. Уряд Німеччини влітку 2005 року почав реалізовувати цей проект із метою системного аналізу потенціалу е-уряду в держуправлінні й промисловості. Ідентифікували процеси взаємодії керівництва держустанов і бізнесу, для якого впроваджуються інформаційні технології (ІТ), що мало забезпечити  економічні та стратегічні пільги для промисловості й адміністрації.

Третій проект Німеччини яскраво ілюструє головний вектор змін у структурі німецьких органів влади. За даними статистики, від 30 до 50 відсотків населення з тих або інших причин залишаються незалученими до нового інформаційного суспільства. Тому уряд змушений був розробити новий проект, який одержав назву «Мобільний уряд» (м-уряд). Метою його було створення необхідних умов для участі всіх категорій населення у високоякісному житті країни.  За проектом будь-який громадянин, для якого є недоступним оформлення документів за допомогою інтернет-технологій, зателефонувавши за одним номером, лише за 40 євро  може замовити приїзд до себе чиновника. У зв'язку з упровадженням нових технологій у всіх процесах державного управління відбувається вивільнення чиновників, яких керівництво й направляє до м-уряду служити людям .

В Україні ухвалено Закон «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні в 2007–2015 роках», що, однак, так і залишився чимось подібним до декларації про наміри.

Автор: Віталій СОЧАЛОВ