Вона бере на себе відповідальність за Україну

Мені надійшов лист із Чернігова від пані, яка проаналізувала передвиборну програму Ю. В. Тимошенко і подала лише своє прізвище -- Купрієнко. Серед багатьох зауважень дописувачки хочу звернути увагу читачів  лише на перше і останнє, між якими багато інших, сформульованих з таких самих критичних позицій.

Шановна пані Купрієнко! Дякую Вам за добру й скрупульозну аналітичну роботу, проведену стосовно опублікованої передвиборної програми кандидата на посаду Президента України пані Юлії Тимошенко.

Щиро визнаю, що мене дуже втішило таке прискіпливе і уважне ставлення до програми нашого кандидата.

Гадаю, це має свідчити не лише про велику підтримку намірів Юлії Володимирівни, а й про вимогливе ставлення до запроектованих нею заходів справжнього українського прориву на шляху будівництва справедливого майбутнього українського народу.

На жаль, не маю багато часу, щоб докладно зупинитися на коментарях до Ваших зауважень щодо всіх пунктів програми, а тому лише побіжно зазначу кілька принципових моментів.

Передвиборна програма -- це не програма діяльності (Президента, уряду. парламентаріїв тощо), а лише досить докладно розписаний протокол про наміри. Інакше й не може бути на цій стадії, коли потрібно надати виборцям концептуальне уявлення про майбутні зміни в політиці держави.

Адже треба враховувати, що виконати навіть найкращу програму можна лише не тільки спільними зусиллями  різних гілок влади, а й працею конкретних «пересічних» громадян.

Інша важлива справа -- наскільки кандидат насправді збирається і прагне виконати свою передвиборну програму. Наприклад, чинний діючий Президент обіцяв аж десять кроків назустріч людям, проте не зробив жодного.

Але в даному випадку, тобто стосовно програми, яку ми тут обговорюємо, у нас не може бути жодних сумнівів.

Бо на відміну від інших кандидатів, які зі шкіри лізуть, щоб сподобатись і дорватися до привладного пирога, Ю. Тимошенко таки прагне і гаряче бажає витягнути Україну з бруду корупції й показати не лише українцям, а й всьому світові наші величезні можливості, які досі використовувалися лише для благополуччя 50 родинних кланів.

Ю. Тимошенко показала на практиці, як вона вміє працювати, тримати удари і досягати мети в умовах тяжкої кризи й постійного вставляння палиць у колеса її діяльності (взяти хоча б відомий «вибрик» з боку В. Ющенка, котрий, не маючи жодних підстав, звинуватив Ю. Тимошенко у державній зраді!).

Будьте певні: на посаді Президента Юлія Володимирівна дасть раду всім, не зважаючи на посади, а керуючись лише прагненням підняти Україну з нинішньої руїни.

Знаючи цю рису її характеру й добру волю, саме проти неї нині об’єдналися практично всі інші кандидати на посаду Президента України, не шкодуючи грошей на поширення інсинуацій, провокацій, інших брехливих інформацій та виссаних з пальця «фактів» і «коментарів» щедро оплачених «експертів».

А тому дійсним фактом є те, що багато хто з нинішньої так званої «еліти» достеменно знає, що в разі вступу Ю. Тимошенко на пост Президента, багато хто втратить можливості красти й збагачуватися за рахунок нації, як це було досі.

Бо досі, попри всілякі перешкоди, їй вдалося лише повернути нашій державі Прикерченську ділянку нафто-газового шельфу площею 16 тисяч квадратних кілометрів, яку колишній прем’єр В. Янукович за підтримки нинішнього Президента В. Ющенка продав трьом студенткам за ціною 4 долари за квадратний кілометр.

Попри важкі перешкоди їй вдалося усунути з вітчизняного ринку улюблене дітище В. Ющенка -- посередницьку швейцарську контору «РосУкрЕнерго», за допомогою якої нинішній  Президент робив собі гроші на російському газі за рахунок громадян України.

І саме вона підняла голос з вимогою забрати у В. Януковича 140 гектарів заповідного урочища Міжгір’я, яке він не без участі В. Ющенка привласнив у кращих традиціях кримінальних оборудок.

Попри важкі кризові умови, їй вдалося регулярно, у повному обсязі виплачувати заробіток на державних підприємствах і всім працівникам бюджетної сфери.

Тому її слова треба сьогодні сприймати не лише формально і в кожному разі не з позицій оцінки лексично-граматичної досконалості цих слів, а по суті її намірів як кандидата на найвищу державну  посаду.

У своїй програмі Ю. Тимошенко заявляє цілком правильно й по суті: «Без створення чесних, правосудних судів ніякі позитивні зміни в країні неможливі». І вона береться створити систему чесного незалежного судочинства, вже маючи практичну модель для побудови цієї системи.

А Ви, шановна пані Купріянко, пишете в листі, що «створювати суди не потрібно, вони вже є», а також зазначаєте, що «суд не може бути неправосудним за визначенням».

Так, я погоджуюсь, що «за визначенням», за писаними правилами у підручниках і посібниках з правознавства суд не може бути неправосудним.

Але ж, по суті, суди й судді в Україні давно засвоїли технологію протиправної, неправосудної діяльності, коли право деформовано до повної абсурдності його використання і застосовується чи не переважно в інтересах учасників передачі й прийняття хабарів.

Більше того, бути чесним суддею в Україні сьогодні -- це не проста справа.

Тож нам треба буде добре попрацювати, щоб насправді створити, вибудувати нову систему правосуддя.

Один із моїх депутатських помічників (до речі, відомий журналіст) може надати документальні свідчення очевидної неправосудності в судах різних інстанцій, де йому довелося брати безпосередню участь у трьох судових справах.

І тому не треба, шановна пані Купрієнко, прогнозувати з переляку, як ви: зазначаєте, що обов’язково буде «шквал позовів» у разі, якщо, як читаємо в програмі Ю. Тимошенко, «малозабезпечені громадяни зможуть безоплатно користуватися адвокатськими послугами».

Бо малозабезпечені -- це хто? Чи може малозабезпеченим не треба дати можливість обстоювати свої права в судах? Чи тільки «грошові мішки» повинні мати право на захист?

Не зупинятимуся на інших ваших зауваженнях, серед яких є цілком слушні, а деякі варто обов’язково взяти до уваги. Але, як на мене, однією з головних проблем залишаються люди, тобто ми самі.

Багато хто досі чекає, що йому піднесуть щасливе життя в готовому вигляді.

І ця проблема стосується не лише так званих пересічних громадян, котрі значною мірою не дуже палають бажанням брати на себе відповідальність за свій вибір. Проблема передусім стосується кадрів.

Великою проблемою є залучення на відповідальні державні посади чесних, патріотичних, кваліфікованих фахівців, здатних відстоювати порядок, право і справедливість не лише в судах, а на кожному місці виконання своїх службових і громадських обов’язків.

Бо час од часу доводиться чути цілком слушне твердження: «У нас в Україні не законів не вистачає, а сумлінних законників».

Юлія Тимошенко бере на себе відповідальність: «Після виборів Президента (тобто якщо громадяни України оберуть Ю. Тимошенко. -- В. К.) я готова буду взяти на себе повну відповідальність за країну…».

Тоді як Ви вимагаєте, щоб вона у своїй програмі вже «зараз, а не після виборів» взяла «повну відповідальність».

То що Вам не подобається? Що вона вже зараз, сьогодні не говорить «беру на себе», не всідається зараз у президентське крісло, не заміняє собою чинного Президента В. Ющенка, який саме за це сьогоднішнє «зараз» повинен брати (а головне -- нести!) відповідальність?

Оце якраз маємо яскравий приклад сумнозвісної ментальності (хоча дехто її вважає славнозвісною). Вважаючи, що розуміють, насправді не розуміють зовсім, або розуміють із точністю до навпаки.

Слово ментальність у перекладі з латини означає спосіб мислення.

Спосіб мислення Юлії Володимирівни Тимошенко дуже конкретний, практичний, математичний і завжди враховує не лише суть понять та можливості досягнення мети, а й обставини, в яких відбувається (або відбуватиметься) реалізація її намірів.

А це означає, що за умови, коли за результатами виборів таке право їй буде надано остаточним рішенням Центральної виборчої комісії, тоді (тоді!) в її лексиконі цілком правомірно з’явиться форма дієслова з відповідним іменником і займенником -- беру на себе відповідальність.

Бо тоді вона отримає юридичне право для такої заяви, яку конкретизує, склавши присягу на вірність Україні (ст. 104 Конституції України).

Отож її нинішня (зараз) програмна заява: я готова буду взяти на себе повну відповідальність має нас усіх цілком задовольнити, бо ця заява свідчить про усвідомлення Юлією Володимирівною факту величезної й дуже важкої ноші, яку вона на себе бере, йдучи на ці вибори.

Йдучи на посаду Президента, треба бути готовим не гратися в черепки та мистецькі арсенали, займатися не лише бджолами на приватній пасіці, не дивувати світ малозрозумілою лексичною еквілібристикою, яка не має жодного стосунку до твоїх вчинків, а бути готовим віддати себе на практичне служіння Богу і громадянам України.

Бо для того, хто насправді прагне вірою і правдою служити  Україні, посада Президента є важкою ношею, яку далеко не кожен здатен чесно, добросовісно, сумлінно, професійно і продуктивно(!) нести.

  Віталій КОРЖ,
народний депутат України
(фракція БЮТ)