Азартні ігри трохи почекають

Індустрія азартних ігор у світі є величезним і прибутковим бізнесом. Достатньо динамічно розвивається цей сектор і в Україні. На жаль, достовірна статистика ринку азартних ігор нині відсутня, хоча, за оцінками соціологів і маркетологів, у цю сферу залучено близько 20 відсотків дорослого населення країни, яке витрачає на такі «забавки» понад мільярд доларів на рік! Зрозуміло, що такий сегмент ринку потребує чіткої системи державного регулювання, відсутність якої призводить до двох наслідків. По-перше, азартні ігри широко розповсюдилися завдяки відсутності будь-яких обмежувальних чинників. По-друге, державне регулювання грального бізнесу має несистемний характер, у результаті чого на цьому ринку існує значний тіньовий сектор.

Міністерство фінансів у червні минулого року оприлюднило для обговорення та внесення пропозицій  проект закону «Про азартні ігри в Україні», яким пропонувалося врегулювати суспільні відносини у сфері грального бізнесу. Метою документа було, зокрема, встановлення видів азартних ігор, проведення яких дозволяється на території України; запровадження (створення) Державного реєстру гральних закладів України; встановлення вимог щодо розміщення гральних закладів, проведення азартних ігор у казино, залах гральних автоматів, букмекерських конторах, у віртуальному (електронному) казино; встановлення обмежень щодо проведення азартних ігор тощо.

У свою чергу парламент відмовився врегулювати організацію і проведення азартних ігор на території України: за ухвалення в цілому законопроекту № 3535 «Про державне регулювання діяльності у сфері грального бізнесу"  (розробленого Кабінетом Міністрів)  проголосувало лише шість (!) депутатів.

Майже через рік (незважаючи на вето Президента від 11 червня 2009 року) Верховна Рада проголосувала за прийняття Закону № 4268 «Про заборону грального бізнесу в Україні». Водночас, за словами народного депутата В. Писаренка, цей закон був ухвалений помилково. На думку фахівців, справжня мотивація прийняття закону про заборону грального бізнесу очевидна: перерозподіл ринку шляхом «законного» витіснення з нього середнього й малого бізнесу.

4 грудня 2009 року Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва провів громадські слухання з обговорення нового проекту закону «Про азартні ігри», розробленого Держкомпідприємництва за участі центральних органів виконавчої влади та провідних операторів грального бізнесу. У заході взяли участь заступник голови Держкомпідприємництва Сергій Третьяков, представники Міністерства фінансів, Мінстерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації та підприємців грального бізнесу.

Відповідно до згаданого проекту організація та проведення азартних ігор підлягає ліцензуванню й дозволяється виключно в межах спеціальних територіальних зон ведення грального бізнесу, зокрема:

(а) території міст Києва, Львова, Одеси, Донецька і Харкова та Київської, Львівської, Одеської, Донецької і Харківської областей;

 (б) Автономної Республіки Крим.

Замість чотирьох видів ліцензій, що існували до заборони грального бізнесу в Україні, проект закону «Про азартні ігри» передбачає лише два види:

• ліцензія на організацію та проведення азартних ігор у казино;

• ліцензія на організацію та проведення азартних ігор у букмекерських конторах.

Ліцензія на казино дає право організатору проводити такі азартні ігри в казино:

(а) карти; (б) кості; (в) циліндричні ігри, включаючи рулетку; (г) азартні ігри на гральних автоматах. Розмір плати за ліцензію на право організації та проведення азартних ігор на кожного організатора азартних ігор становить 10 мільйонів гривень, за кожен додатковий зал (філію) справляється плата розміром у 500 000 гривень при видачі додатка до ліцензії. Законопроект також підвищив віковий ценз, заборонивши особам, які не досягли 25 років, відвідувати казино та брати участь в азартних іграх.

  Проект закону «Про азартні ігри» нині перебуває в Кабінеті Міністрів на опрацюванні. Під час обговорення учасники слухань висловилися за врахування негативного досвіду Російської Федерації та Казахстану (де гральний ринок був частково легалізований і сконцентрований у спеціальних гральних зонах) і врегулювання питання ідентифікації гравців через  спеціальну електронну картку. Такий організаційно-технічний засіб гарантуватиме, що в грі братиме участь гравець, який матиме на це право. Тобто ідентифікаційні дані,  відповідний вік, стан психічного здоров’я,  фінансове становище тощо.

         Через заполітизованість питання було вирішено повернутися до обговорення законопроекту наприкінці січня, після президентських виборів.