Лобіювання проти корупції. Хто кого?

Публічне обговорення проекту закону України «Про вплив громадськості на прийняття нормативно-правових актів» (попередня назва – «Про лобіювання») 12 жовтня нинішнього року в Києві переконує, що проблеми просування необхідних і корисних для суспільства некорупційних рішень існують не тільки в Україні. Однак у країнах розвиненої демократії та громадянського суспільства їх досить успішно розв’язано в законах. До того ж вони  удосконалюються, якщо  в ході їхнього застосування виявляються лазівки  для спритних лобістів і державних службовців-корупціонерів. Чи не кожна зміна в законодавстві про лобіювання, наприклад, у США, як розповів присутнім на «круглому столі» професор Американського університету міста Вашингтон Джеймс Тербер, була наслідком великого корупційного скандалу. Водночас пан професор відзначив, що обговорюваний законопроект про лобіювання, розроблений в Україні, вирізняється досить вдалим розв’язанням низки серйозних проблем, що можуть спіткати суспільство в ході запровадження практики легального лобіювання.

– Я можу привітати авторів законопроекту, – сказав американський гість. – Однак головне полягає в тому, щоб закон, навіть якщо він і буде ухвалений парламентом, виконувався.

Нагадаємо, що законопроект розроблено Міністерством юстиції України відповідно до розпорядження Кабміну від 22 квітня 2009 року «Про схвалення Концепції проекту Закону України «Про вплив громадськості на прийняття нормативно-правових актів». Йому передувало рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2008 року «Про стан протидії корупції в Україні, уведене в дію Указом Президента України від 27 листопада 2008 року. Цим документом було доручено Кабінету Міністрів України невідкладно внести на розгляд Верховної Ради проекти законів, прийняття яких зумовлено приєднанням України до Конвенції ООН проти корупції, Кримінальної конвенції Ради Європи проти корупції та Додаткового протоколу до неї, зокрема проект закону про лобіювання.

Законопроект презентував директор Департаменту конституційного та адміністративного права Міністерства юстиції України Владислав Федоренко. Низку ініціатив з доопрацювання законопроекту, а також організації навчання діяльності лобіювання запропонувала начальник управління у зв’язках із громадськістю Секретаріату Кабміну Наталя Дніпренко. Виклавши деякі тенденції розвитку законодавства про лобіювання, доцент кафедри конституційного та міжнародного права Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Є. О. Дідоренка, активний автор журналу «Віче» Володимир Несторович, акцентував увагу присутніх на тому, що корупційні скандали в різних країнах змушують законодавців не припиняти вдосконалювати законодавство з лобіювання. А в Україні, підмітив він, потреба в ухваленні відповідного закону загострюється перед президентськими виборами. До речі, наукові розвідки та порівняльний аналіз законодавства різних країн Американського континету та Європи, здійснені паном Несторовичем, високо оцінив знавець цієї непростої сфери діяльності – директор  центру з лобіювання  професор Джеймс Тербер. А пропозицію Володимира Нестеровича щодо сертифікації діяльності фірм з лобіювання сприйняв як можливу новелу до американського законодавства.

Обговорення законопроекту з лобіювання проводилося за підтримки Програми сприяння парламенту в Україні, директор якої Елеонор Валентайн відзначила актуальність цього документа для України з огляду на велику зацікавленість громадян у ході й інших дискусій на цю животрепетну тему. Менеджер у зв’язках з органами виконавчої влади Програми сприяння парламенту Денис Базілевич, котрий вивчав практичний американський досвід з обговорюваної проблематики, у своєму виступі акцентував увагу авторів законопроекту на потребі розмежування в ньому таких понять, як «адвокасі» та власне «лобіювання».

У цьому контексті досить влучно пролунав виступ учасника «круглого столу», відомого політолога і народного депутата України кількох попередніх скликань Верховної Ради Ігоря Коліушка:

– Боюся, що в разі ухвалення закону кожна моя поява в будь-якій організації супроводжуватиметься запитанням: «А ти зареєструвався лобістом?». Адже як автора і співавтора низки законів і нормативних актів, ініціатора їх розгляду в парламенті, мене також можна буде сприймати як лобіста. Однак жодної спеціальної оплати такі службовці, як я, не отримують. І ще одне: що саме зможуть лобіювати лобісти в  інституції Президента, якщо предмет лобіювання не повинен стосуватися національної безпеки і оборони? Отже, є чимало запитань... 

На засіданні «круглого столу» презентовано також результати проміжного обговорення законопроекту на порталі Lobbyng.in.Ua. 

Докладніше проблематику законопроекту з лобіювання, а також досвід Канади зі створення відповідного законодавства буде висвітлено в листопадовому випуску журналу Верховної Ради України «Віче».      

До речі, в червневому й липневому випусках «Віча» вже порушувалася проблематика створення законопроекту про лобіювання. Журнал з публікаціями зацікавили пана Джеймса Тербера

На знімку: Світлана Писаренко, головний редактор «Віча», Володимир Нестерович і Джеймс Тербер під час «круглого столу».

Фото Миколи Білокопитова