П’ятнадцять років за хабар без застосування амністії?

Законопроектом (реєстр. №3428) «Про внесення змін до деяких законів України (щодо протидії хабарництву)» пропонується доповнити перелік обставин, що обтяжують покарання: «вчинення злочину особою, у зв’язку з виконанням нею службового обов’язку» та «вчинення злочину з корисливих мотивів» у статті 67 Кримінального кодексу. Статтю 368 КК передбачається доповнити такими кваліфікуючими ознаками, як отримання хабара в «надзвичайно великих розмірах, що в чотири тисячі й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян», «службовцями органів місцевого самоврядування», «суддями, прокурорами, слідчими».

Ініціатор законопроекту – народний депутат Анатолій Гриценко поінформував про суть пропозицій: для всіх державних чиновників, і місцевого, і центрального рівня, якщо їх схопили за руку, коли вони взяли хабара «в надзвичайно великому розмірі», передбачити міру покарання 15 років позбавлення волі без права амністії з конфіскацією майна. Якщо ті самі дії вчинив прокурор, слідчий або суддя, покаранням повинно стати пожиттєве ув'язнення. А. Гриценко мотивував такий жорсткий підхід до хабарників тим, що хабарництво є системним явищем, тож покарання має бути суворим. Тому пропонується внести доповнення до переліку злочинців, щодо яких згідно із Законом «Про застосування амністії в Україні» не допускається застосування амністії. Зокрема, такими особами пропонується визнати «засуджених за отримання хабара в надзвичайно великому розмірі».

Заслуговує на увагу пропозиція законопроекту про визнання службовими особами, які займають відповідальне становище, деяких службовців органів місцевого самоврядування, оскільки повноваження службовців цих органів, які обіймають керівні посади, зазвичай є не менш значними, аніж державних службовців аналогічної категорії.

У висновку Головного науково-експертного управління на законопроект №3428 йдеться про те, що «одержання хабара суддею, прокурором чи слідчим, звичайно, є небезпечним злочином, але не більш небезпечним, аніж його одержання, наприклад, головою обласної державної адміністрації, міністром чи народним депутатом».  Тому «викликає сумнів пропозиція виокремити суддів, прокурорів та слідчих із числа інших службових осіб і встановити для даної категорії осіб посилене кримінальне покарання у  виді довічного позбавлення волі (ч. 6 ст. 368 КК – в ред. проекту)». Відповідно подальше посилення покарань за вчинення відповідних злочинів не призведе до розв’язання цієї проблеми, а тому не варто сподіватися на позитивний ефект від такого кроку. Головне науково-експертне управління рекомендувало «за результатами розгляду в першому читанні законопроект ... повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання».

Незважаючи на це, народні депутати підтримали ідею посилити відповідальність для деяких категорій державних службовців за хабарництво. На їхню думку, законопроект є своєчасним і актуальним, адже хабарництво стало ледь не масовим, тому «тільки жорсткими методами, такими, які закладені в цьому законопроекті, можливо хоч трішки вирівняти ситуацію». При цьому «його потрібно доопрацювати, оскільки в ньому закладені подвійні підходи й подвійні стандарти, тому ці питання потрібно вирішити комплексно». Законопроект був прийнятий за основу 372 голосами.

Навіть дуже прогресивні норми законів, на жаль, часто так і залишаються на папері. Бо головне – це їхнє  виконання на практиці, а не показове проголошення на папері.