День пам'яті жертв Голодомору вкотре запам’ятався не як вшанування пам’яті загиблих, а як черговий привід сколихнути вітчизняний інформаційний простір.
Безліч ЗМІ належно (згідно з редакційною політикою) оцінили послання Президента Росії Медвєдєва Президенту України Ющенку, "посвящённое проблематике так называемого "голодомора", а также шаги, предпринимаемые украинским руководством в этом вопросе". Це була відповідь на запрошення взяти участь у заходах із вшанування пам’яті жертв голоду в 1932-33 роках в Україні.
Прикметно, що відомі російські опозиційні журналісти і політики, на відміну від деяких українських, відверто називали текст послання соромом для своєї країни та ще одним доказом впливу Прем’єр-міністра РФ Володимира Путіна на діючого президента, який лише продовжує політику погіршення стосунків між Україною та Росією.
Проте, на жаль, цинізм правителів північної сусідки знаходить підтримку з вуст деяких українських політиків і журналістів. У "ліпшому" разі вони ігнорують заклики церковних ієрархів пом’янути спільною молитвою невинно убієнних сталінським режимом, про що з обуренням, щоправда чомусь від імені виборців, висловився відомий заступник голови Секретаріату Президента Андрій Кислинський.
Мова і про кампанію регіональних заходів – від демонстрації документальних фільмів до конкурсів дитячих малюнків і відкриття пам’ятників та меморіальних комплексів чи не в кожному районі. При цьому тільки лінивий не говорить про величезні "відкати" з держбюджету на все це.
У день вшанування пам'яті 22 листопада мене найбільше вразила весільна пара, яка за традицією приїхала на Софіївську площу. То де саме на площі люди ставили свічки, а з динаміків лунали зовсім не святкові мелодії. Учора, їдучи «маршруткою», побачив жіночку, яка читала газету. На третій сторінці яскраво виділявся заголовок "Голодомору - 75". Важко уявити, що цей формат "поздоровлення" обрав не якийсь робот, для якого Голодомор – лише слово, котре потрібно писати з великої літери.
Ось так і виходить, що прагнення щиро вшанувати пам'ять обертається штампами, формалізмом і кампанійщиною. На тлі трагедії Українського народу.
Автор: Олексій СИЩУК