Невідомий Кабмін

На перший погляд, затверджений «пакетним голосуванням» 2 грудня новий уряд узагалі не схожий на команду однодумців, об'єднаних якоюсь спільною стратегією. Це й не дивно, адже в процесі коаліційних перемовин «колода» міністрів «тасувалася» не один раз. Про які узгоджені плани можна говорити, коли донедавна принаймні частина складу Кабміну взагалі не знала одне одного? Та й самі народні депутати отримали документи про кандидатів-міністрів лише перед самим голосуванням. А майбутні посадовці пройшли обговорення на фракціях лише за кілька годин до того, як з'явилися в сесійній залі під куполом.

Утім, Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк обіцяє: дефіцит інформації про першочергові реформи компенсує програма дій уряду, яку Верховна Рада розгляне до середини грудня. І, звичайно, міністри керуватимуться текстом коаліційної угоди на 66 сторінках, що містить ґрунтовну дорожню карту майбутніх змін.

– Часу на навчання в цього уряду немає. Ми маємо «вікно» можливостей лише в 3–4 місяці, коли, можливо, наші зовнішні кредитори ще терпітимуть, поки ми не дамо результат, – самокритично оцінив ситуацію з реформами голова фракції «Блок Петра Порошенка» у Верховній Раді Юрій Луценко на пленарному засіданні.

А голова уряду А. Яценюк, виступаючи з парламентської трибуни,  принаймні розповів про спільні завдання виконавчої влади та законодавчого органу до кінця 2014 року. Це – прийняття нового Бюджетного кодексу (передача додаткових фінансових повноважень на місця); ухвалення змін до Податкового кодексу (скорочення кількості податків і «зміна бази оподаткування»); зменшення єдиного соціального внеску та запровадження прогресивної шкали оподаткування; а також, як наслідок, затвердження «надзвичайно жорсткого» Державного бюджету на 2014 рік. «Різатимуть», зокрема, кошти на утримання державного апарату й соціальну сферу. Не «схуднуть» хіба що видатки на сферу національної безпеки та оборону – вже відомо про збільшення фінансування до 19 мільярдів гривень.

На посаду віце-прем'єр-міністра – міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ призначений Геннадій Зубко (екс-перший заступник глави Адміністрації Президента), віце-прем'єр-міністра – міністра культури – В'ячеслав Кириленко (Голова Комітету з питань культури і духовності у Верховій Раді VIІ скликання), віце-прем'єр-міністра – Валерій Вощевський (народний депутат України VIII скликання від Радикальної партії Олега Ляшка).

Міністром Кабінету Міністрів стала Ганна Онищенко (екс-голова Державної реєстраційної служби), міністром охорони здоров’я – Олександр Квіташвілі, який того ж дня разом із Айварасом Абромавічусом та Наталією Яресько отримав українське громадянство від Президента Петра Порошенка. З 2008 до 2010 року О. Квіташвілі працював міністром праці, охорони здоров’я та соціальної політики Грузії. Протягом 2010–2013 років був ректором Тбіліського державного університету імені Івана Явахішвілі.

Міністром економічного розвитку і торгівлі України призначений Айварас Абромавічус. З 2006 до 2012 року він – член ради директорів у низці компаній: EastCapital (Стокгольм), Асоціації із захисту прав інвесторів (Росія), «Агрорегіон» (Київ), Cantik та Henryland (Кіпр/Україна), РусГідро (Росія). Міністром фінансів України стала співзасновник американської інвесткомпанії Horizon Capital Наталія Яресько. Вона виросла в українській родині в США, але вже понад 20 років працює в Україні у сфері залучення та управління іноземними інвестиціями.

Міністром енергетики та вугільної промисловості призначили Володимира Демчишина (екс-директор відділу інвестиційно-банківських послуг компанії «Інвестиційний Капітал Україна», з серпня 2014 року обіймав посаду голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Міністром молоді та спорту став Ігор Жданов (народний депутат України VIII скликання, висунутий фракцією ВО «Батьківщина»), міністром екології та природних ресурсів України – Ігор Шевченко (юрист, працював радником з питань залучення іноземних інвестицій прем'єра Юлії Тимошенко), міністром аграрної політики і продовольства України – Олексій Павленко (з 2011 по 2013 рік виконував обов’язки члена наглядової ради холдингу «Агропрогрес», що входив до групи «Житлобуд»), міністром соціальної політики України – Павло Розенко (у Верховній Раді VII скликання працював заступником голови Комітету з питань соціальної політики та праці), міністром інфраструктури України – Андрій Пивоварський (з 2013 року до призначення на посаду – генеральний директор промислової групи «Континіум»), міністром інформаційної політики – Юрій Стець (народний депутат України VII скликання, працював у Комітеті з питань свободи слова та інформації).

Зберегли свої посади з попереднього уряду Арсенія Яценюка міністр освіти і науки Сергій Квіт, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, а також міністр юстиції Павло Петренко.

Окрім того, на пленарному засіданні 2 грудня Верховна Рада 351 голосом підтримала подання глави держави Петра Порошенка й залишила на посаді міністра закордонних справ Павла Клімкіна. На пленарному засіданні Президент виокремив такі головні завдання очільника МЗС: імплементація Угоди про асоціацію України з Євросоюзом; безвізовий режим із ЄС уже на Ризькому саміті в травні 2015 року; потроєння зусиль з отримання міжнародної підтримки для захисту України від зовнішнього агресора.

Степан Полторак також зберіг за собою посаду міністра оборони («за» проголосували 347 народних депутатів). Президент розповів, що вражений енергією та завзяттям, з якими С. Полторак взявся за реформування Міноборони. Він також повідомив, що співробітників відомства з доступом до матеріальних засобів і державної таємниці чекає детектор брехні. Окрім того, в кожному департаменті МОУ, який відповідає за постачання, працюватимуть по два представники від волонтерських організацій. Примітно, що, за словами Петра Порошенка, 25 відсотків волонтерів у Міноборони вже не пройшли випробування поліграфом.

Перед голосуванням за склад уряду кореспондент «Віча» став свідком обговорення фракцією Радикальної партії кандидатури Юрія Стеця (член фракції «Блоку Петра Порошенка») на посаду очільника нового Міністерства інформполітики. У доцільності створювати таке відомство сумнівалася частина парламентаріїв та журналістів, які не розуміли, для чого воно потрібне.

Ю. Стець виокремив такі ключові завдання відомства:

– перемога в геополітичній інформаційній війні з Росією (Юрій Стець звернув увагу, що на звільнених територіях [у Донецькій і Луганській областях. – Ред.] досі наявні сепаратистькі настрої та повідомив, що в регіонах, підконтрольних українським військам, розповсюджувалася газета «Новороссия» і вже знищено 500 тисяч примірників);

– визначення стратегії інформаційної політики (за словами нового міністра, цей документ, а також положення про міністерство розроблено ще 2007 року);

– боротьба з кіберзлочинністю та DOS-атаками на вітчизняні комп'ютерні мережі;

– узгодження внутрішньої комунікації між міністерствами та відомствами, зокрема сектору безпеки.

Ігор БЕККЕР.