Порушення прав чи об’єктивна необхідність?

Учасники заходу обговорювали низку законів, які на початку серпня цього року приймалися Верховною Радою України для запобігання поширенню тероризму й забезпечення ефективного проведення АТО на Донбасі.

На думку правозахисника, голови правління ГО «Євролідер» Андрія Древицького, ці закони не відповідають міжнародним стандартам, суперечать Конституції України, а головне – обмежують права і свободи українців.

Ішлося про такі законодавчі акти, як:

– Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливого режиму досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції» № 1631-VII від 12 серпня 2014 року, який передбачає делегування функцій судів органам прокуратури та тримання під вартою на строк до 30 діб;

– Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» щодо превентивного затримання у районі проведення антитерористичної операції осіб, причетних до терористичної діяльності, на строк понад 72 години» № 1630-VII від 12 серпня 2014 року, відповідно до якого термін затримання особи без ухвали суду збільшено з 72 годин до 30 діб та передбачено «превентивне затримання» – інститут, який не існує в чинному українському законодавстві й суперечить засадам українського судочинства;

– Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо створення військових прокуратур» № 1642-VII від 14 серпня 2014 року, що передбачає відновлення військових прокуратур, які, відповідно до покладених на них функцій уже згаданими законами, фактично стають «головними порушниками» конституційних прав і свобод громадян;

– Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про міліцію» щодо умов застосування сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї у районі проведення антитерористичної операції» № 1633-VII від 12 серпня 2014 року, згідно з яким працівники МВС та СБУ, беручи участь в АТО відповідно до Інструкції «про порядок превентивного затримання у районі проведення антитерористичної операції осіб, причетних до терористичної діяльності, та особливого режиму досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції», затвердженої спільним наказом СБУ, МВС і ГПУ № 872/88/537 від 26.08.2014 року, стають виконавцями порушень конституційних прав і свобод громадян.

Доктор юридичних наук Олександр Костенко зазначив, що ці закони не відповідають вимогам міжнародного права і Конституції України, проте їх прийняття необхідне з огляду на ситуацію, яка склалася на Сході України. За його словами, ці закони коректні з точки зору доцільності, адже рятують найвищу цінність – людські життя.

– Якщо я міг би обирати між порушенням Конституції і людським життям, то без вагань обрав би людське життя, – зазначив Олександр Костенко.

Кандидат юридичних наук Костянтин Савчук підкреслив, що поспіх і відсутність обговорення під час прийняття цих актів розв’язали руки вітчизняним силовим структурам, які важко назвати правоохоронними. На його думку, положення цих законів прописані нечітко й дають простір для маніпуляцій та зловживань «не чистим на руку» прокурорам та силовикам.

– Деякі положення цих законів прямо суперечать положенням Конституції України, проте найбільші побоювання викликає запровадження поняття «превентивного затримання», яке міліціонери, прокурори та судді зможуть тлумачити на свій розсуд і використовувати з метою порушення прав та свобод людини, – зазначив Костянтин Савчук.

 На переконання правозахисників, ці закони є об’єктивним наслідком неефективної роботи судової та правоохоронної систем у рамках міжнародних стандартів прав людини. Для того, щоб розв’язати цю проблему, наш законодавець пішов шляхом обмеження свобод, хоча  насправді вони не потребують реформування, на відміну від міліції, судів та прокуратури.

У зв'язку з тим, що вказані закони порушують норми Конституції України та права людини, ГО «Євролідер» розпочала реалізацію проекту «Громадський контроль за дотриманням міжнародних стандартів у сфері прав людини в Україні», метою якого є приведення цих законів у відповідність до норм Конституції України та міжнародного законодавства.