“Ніч перед Різдвом” Гоголя знову на сцені

Сто сорок перший театральний сезон Національного академічного театру опери і балету ім. Т. Шевченка позначений прем’єрою оновленої версії балету “Ніч перед Різдвом”. П’ятнадцять років тому завдяки цьому ж творчому колективу: композитору Євгену Станковичу, балетмейстеру Володимиру Литвинову, диригенту Алліну Власенку, художниці Марії Левитській балет-фантазію за мотивами відомого твору М.Гоголя побачили вперше. І він мав неабиякий успіх у глядачів. Так було й цього разу.

Ця постановка була приурочена до 200-річчя від дня народженя Миколи Гоголя, яке відзначатиметься наступного року. Відчувається, що світ Гоголя для композитора Станковича дуже дорогий, тому цим балетом йому вдалося наблизити глядача до героїв гоголівської “Ночі...”: поряд з картинами сільського святкування Різдва з колядками та народними звичаями Гоголь відобразив народну міфологію та вірування в потойбічні сили. Тут химерно переплелися давні легенди й картини з українського побуту, фантастичне й комічне. Можливо, саме тому Євген Станкович звернувся до такого жанру, як балет-фантасмагорія, що дозволило йому використати різноманітні стильові пласти.

Цілком  доречним є  використання  в  музиці  балету  варіацій  “Щедрика” М. Леонтовича, колядки “Добрий вечір...”, що посилює переживання часу подій - Різдвяних свят. Дещо несподіваним виявилося використання інтонацій сучасних популярних музичних творів, як-то: “Розамунда” чи “Ріо-Ріта”. Але все це несе своє драматургічне навантаження у розкритті конкретних образів твору.

З музикою балету дуже органічно поєдналися  декорації художниці-постановниці та головного художника театру Марії Левитської, яка зуміла майстерно передати національний колорит українського села, помпезність та вишуканість  царського палацу. Гармонічне переплетіння умовності з образністю виражено в костюмах персонажів, над якими попрацювала художниця.

Режисерська майстерність балетмейстера Віктора Литвинова втілилася в цікавих пластичних образах кожного персонажу, у контрастності народних сцен із жанровими і класичними, застосуванні  стилістичних протилежностей. Все це надає балету драматургічної завершеності. При цьому цікава і водночас складна партитура балету блискуче озвучена оркестром театру під орудою диригента-постановника Алліна Власенка.

  Вистава насправді збагачена  низкою нових, виразних і яскравих моментів, поглибленою сюжетною лінією і пластичною танцювальною палітрою.

На знімках: сцени з вистави.

Фото Миколи Білокопитова