Єдине полотно української історії

Учора в Києві розпочав роботу IV з’їзд Національної спілки краєзнавців України (НСКУ). Минуло п’ять років від дати попереднього зібрання вітчизняних краєзнавців. Свій третій форум вони провели в жовтні 2003-го.

До столиці України прибули триста делегатів і гостей з усіх куточків нашої держави, у тому числі вчені, краєзнавці-любителі, працівники культури й науки. Зовсім недавно Всеукраїнська спілка краєзнавців здобула статус національної. Це, за словами голови правління НСКУ, академіка НАНУ Петра Тронька, нарешті поставило її на гідне місце поряд з іншими професійними об’єднаннями. Сьогодні пріоритетними завданнями спілки залишаються активне сприяння й допомога органам державної влади всіх рівнів, закладам культури і науковим установам, громадським організаціям у відродженні й захисті історичної та духовної спадщини українського народу.

Привітання з нагоди відкриття з’їзду надійшли від Голови Верховної Ради А. Яценюка, Президента В. Ющенка та Прем’єр-міністра Ю. Тимошенко.

Учасники форуму обговорили проблеми відродження та збереження національної культурно-духовної спадщини, патріотичного виховання молоді, а також відновлення історичної правди про героїчне і трагічне минуле нашої Вітчизни, дослідження маловідомих сторінок історії. Про те, що вдалося зробити краєзнавцям за звітний період, розповів директор Інституту історії України НАНУ академік Валерій Смолій:

– Національна спілка краєзнавців нині є одним із ефективних інструментів втілення в життя програми збереження пам’яток. Причому не лише пам’яток всеукраїнських, а й дрібних. Пам’яток невеликих церков, невеликих храмів, будівель, які мають історичне значення. Я вже не кажу про речі духовного характеру, тобто книжки, рукописи тощо. П’ять років, здавалося б, невеликий термін. Але ці п’ять років були для нас важкими. Спілка повинна була адаптуватися до нових викликів часу. Петро Тимофійович Тронько дуже точно змалював характер нашої роботи: «За великим рахунком, із цієї мозаїки невеличких історій, історій краю складається єдине полотно історії України». Іще раз пересвідчився, слухаючи доповідачів, що Україна єдина, має єдину і спільну історію, що український народ об’єднують давні глибинні традиції попри регіональні, мовні й інші відмінності, що це могутня духовна сила, яку нам з вами потрібно плекати, розвивати й не піддавати жодним деформаціям.