Змогли у 1944-му, зможемо й нині

У Національному музеї історії Великої Вітчизняної війни 24 жовтня відбулася конференція «Боротьба за Україну в 1943-1944 роках: влада, збройні сили, суспільство» приурочена до 70-річчя визволення України від нацистських загарбників. Провідні українські історики та військові представили власне бачення на події Другої світової війни, що відбувалися на українських землях у часи звільнення від фашистської окупації військами СРСР.

До 70-річчя визволення України від нацистських загарбників Національний музей історії Великої Вітчизняної війни відкрив експозицію «Апокаліпсис XX століття. Світові війни», у якій Україна та її народ висвітлені як об’єкт історії у контексті двох великих воєн минулого століття й уже як суб’єкт самої історії у боротьбі за свободу і незалежність на зорі XXI століття. Тут фото свіжих у пам’яті подій Майдану й кривавої війни на Донбасі доповнюють експонати двох світових воєн, запевняючи, що боротьба нашої держави за незалежність та соборність триває. І, на жаль, сучасні  українські патріоти змушені вести її тими самими кривавими методами, що й їхні діди.

Директор Інституту історії НАН України Валерій Смолій зазначив: що за останні 20 років науковці зробили феноменальний прорив у вивченні історії війни і вийшли на якісно новий рівень. Нині центральне місце у дослідженні збройних конфліктів та воєн посідають не батальні сцени, а людина.

– Дослідження співіснування категорій «людина і війна», «людина і зброя» виводить нас на загальний рівень усвідомлення війни і миру, – підкреслив історик.

За його словами, ставлячи у центр дослідження людину, а не події, воєнна історія стає значно гуманнішою, що дозволяє зробити з неї правильні висновки: ніколи не допускати збройних конфліктів, від яких у першу чергу страждають люди та їхні долі.

У ході конференції директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович закликав учасників звільнятися від пут радянської пропаганди. Він зазначив, що теза «70 років «визволення» є продовженням існування радянських пропагандистських кліше, якими досі послуговується Росія у війні з Україною.

 – Термін «визволення» передбачає волю, свободу, а у 1944 році Україна не стала вільною. Із вигнанням нацистських окупантів Україна не отримала волі, а опинилася під іншим пануванням, результатом якого стали масові репресії та депортації, – пояснив Володимир В’ятрович.

Він наголосив, що СРСР ставив за мету не визволення українського народу, а відновлення тоталітарного режиму на цих територіях. Свободу український народ виборов 24 серпня 1991 року – фактичне визволення України відбулося тільки з розпадом Радянського Союзу.

Начальник Гуманітарного інституту Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, полковник Валерій Грицюк детально розповів про завершальні операції Червоної армії на території України. Він зазначив, що применшування ролі українського народу в Другій світовій війні, яке намагалися нав’язати у часи Радянського Союзу, є неприпустимим. Валерій Грицюк заявив, що нині Російська Федерація продовжує лінію пропаганди, яка велася в СРСР.

– Для того, щоб ефективно їй протистояти, українські історики повинні наголошувати на тому, що перемога у Другій світовій війні без синів української землі навряд чи відбулася б. Тисячі наших співвітчизників поклали на вівтар цієї перемоги найдорожче – власне життя, – зазначив Валерій Грицюк, і додав: – Тоді ми зуміли прогнати окупантів із власної землі, зможемо й нині.