Державному реєстру виборців і тендерам – не бути

Кабінет Міністрів не мав права дозволяти постачання програмного забезпечення для Державного реєстру виборців єдиному учаснику – такий вердикт виніс 16 жовтня 2008 року Конституційний Cуд. Це випливає з рішення № 22-рп/2008 від 9 жовтня 2008 року, яким суд визнав неконституційною, зокрема, Постанову уряду «Про закупівлю послуг, пов’язаних із формуванням інформаційно-телекомунікаційної системи Державного реєстру виборців» №  363 від 17 квітня 2008 року.
На переконання Президента, автора конституційного подання, дозволяючи Центральній виборчій комісії здійснити закупівлю послуг з розроблення та налагодження програмних засобів створення і ведення інформаційно-телекомунікаційної системи Держреєстру виборців за процедурою закупівлі в одного учасника, уряд діяв не лише всупереч положенням Конституції і законів України, а й вимогам частини третьої статті 42 Конституції України, за якою держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції.
  Коментуючи заяву Жанни УСЕНКО-ЧОРНОЇ, зроблену нею одразу після завершення оприлюднення рішення Конституційного Суду, про те, що це рішення не вплине на процес створення Державного реєстру, оскільки все програмне забезпечення вже закуплено, заступник глави Секретаріату Президента Марина СТАВНІЙЧУК зауважила, що Ж. УСЕНКО-ЧОРНІЙ, як відповідальній у ЦВК за створення реєстру, вже нічого іншого не залишалося говорити. «Служба безпеки і Генеральна прокуратура розглядають можливість порушення кримінальних справ стосовно окремих посадовців Центральної виборчої комісії», – про це журналістам М. СТАВНІЙЧУК повідомила після засідання Конституційного Суду. Вона  пояснила, що йдеться про посадових осіб, які опікувались у ЦВК питаннями створення Державного реєстру виборців (як відомо, відповідальним за це питання у ЦВК є Жанна УСЕНКО-ЧОРНА. – Ред.). М.СТАВНІЙЧУК розповіла, що сьогодні Рахункова палата завершила перевірку Центральної виборчої комісії в частині використання коштів, виділених на створення Державного реєстру. В ході цієї перевірки були виявлені численні порушення, а рішення ЦВК продовжувати закупівлю програмного забезпечення для Держреєстру, незважаючи на протест Генпрокуратури, також містить ознаки кримінального злочину. 
На запитання журналістів про можливості розгляду указу Президента про дострокове припинення повноважень Верховної Ради іншими судами, суддя Конституційного Суду Іван ДОМБРОВСЬКИЙ на прес-конференції зазначив:  «Цей указ Президента можуть розглядати суди різної юрисдикції». Також суддя не виключив, що по одному й тому ж указу Президента може бути відкрите провадження і в Конституційному Суді, і в адміністративному. За його словами, у цьому питанні важливо, хто є суб’єктом звернення. Він нагадав, що до КСУ можуть звертатися лише особи, визначені законом, наприклад, Президент, народні депутати. Але звичайні громадяни як приватні особи звертатися до Конституційного Суду не можуть. Тому, якщо йдеться навіть про порушення Конституції, громадяни можуть звертатися лише до судів загальної юрисдикції. «Усе залежить від того, як формулюватиметься звернення. Якщо мова йтиме про його неконституційність, то, звичайно, це компетенція Конституційного Суду. Якщо у поданні ставитиметься питання про незаконність, якщо там буде йти мова про якісь факти, які не може перевіряти Конституційний Суд, то можуть розглядати й інші суди», – наголосив І. ДОМБРОВСЬКИЙ. Суддя КСУ також  зауважив, що відповідно до положень Основного Закону Президент зобов’язаний дотримуватися Конституції і законів України. «Можуть бути такі випадки, коли, наприклад, в указі йдеться про пряме, всім зрозуміле порушення Конституції, а може – про порушення Президентом закону», – сказав він, додавши, що недотримання закону Президентом також є порушенням Конституції.
Ще однією інтригою дня виявилося також  визнання КСУ неконституційним абзацу другого пункту 2 Прикінцевих положень Закону «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 20 березня 2008 року № 150–VI (Кабінету Міністрів ... забезпечити проведення процедури закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, що розпочаті до набрання чинності цим Законом, на основі Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти (274-2008-п)). Відповідно, Постанова уряду «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 28 березня 2008 року № 274, яка затверджує Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, також визнана такою, що не відповідає Конституції. Своє рішення суд обґрунтовує тим, що  «правовідносини щодо встановлення правил конкуренції у сфері державних закупівель, які відповідно до пункту 8 частини першої статті 92 Конституції повинні визначатися виключно законами України, врегульовані підзаконним актом – постановою уряду. Конституційний Суд вважає, що Верховна Рада, прийнявши Закон № 150–VI, делегувала власні, визначені Конституцією повноваження щодо встановлення правил конкуренції у сфері здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти Кабінету Міністрів. Проте права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному разі Кабінету Міністрів) Конституцією не передбачено. У цьому випадку Верховна Рада порушила вимоги частини другої статті 19 Конституції”.
Отже, країна знову залишилася не тільки без Реєстру виборців, а й без законодавчо врегульованого порядку здійснення закупівель. На той час, коли в нас з’явиться новий, легітимний парламент, у цій сфері знову пануватиме цілковитий хаос...
!