Всеукраїнське літературно-мистецьке свято «Просто на Покрову»

ВІНШУВАЛИ СЛОВО НАПЕРЕДОДНІ СВЯТОЇ ПОКРОВИ

Є в кожному жовтні чарівна пора глибокого, безкрайнього синього неба, теплого щедрого сонця, сивих світанків і замріяної тиші, в якій цвітуть осінні пломенисті квіти. Саме в цю прекрасну пору напередодні Покрови за доброю традицією щороку льоноцвітна й чорнобрива Коростенщина скликає до себе учасників  Всеукраїнського літературно-мистецького фестивалю. Здавна тут зберігали й примножували літературно-мистецькі, культурні й духовні традиції. Ця земля надзвичайно щедра на обдарованих особистостей. Вона виплекала відомих письменників Петра Клименка, Віктора Кордуна, Василя Юхимовича, Міху Козимиренка, Воло­димира Пригорницького, Петра й Миколу Сингаївських, Галину Цепкову, Василя Головецького, Валерія Нечипоренка, компо­зиторів Анатолія Білошицького, Василя Іванченка, Руслана Квінту, ху­дожників Трегубових.

Усі вони так чи інакше гуртувалися й гуртуються довкола літературно-мистецького об’єднання «Древлянка», котре вже понад 20 років очолює головний редактор газети «Вечірній Коростень», письменник, заслужений журналіст України, лауреат премії імені Л. Українки Віктор Васильчук, який досить щиро й добре опікується цікавим осіннім літературно-мистецьким святом.

Ось і ця осінь зібрала у велику літературну світлицю районного будинку культури гостей із Коростенщини та Києва, Малина й Житомира, Чернігова, Лугин і Брусилова. Гості з самого ранку побували на відкритті хати-музею Василя Лукича Юхимовича, автора всесвітньо відомої пісні «А льон цвіте…», великого майстра художнього слова, заслуженого працівника культури, заслуженого діяча мистецтв України, ідейного натхненника літературного свята. Стара селянська хата війнула минувшиною й щемно обізвалася в серцях присутніх. З гранітної пам`ятної дошки на стіні хати привітно дивився на гостей Василь Лукич і ніби дякував за те, що земляки увіковічили його добру пам`ять. Днями й вечорами причепурювали хату-музей, облаштовуючи її до свята, селищний голова с. Сингаї  Валерій Дідківський та письменник, головний редактор газети «Вечірній Коростень» Віктор Васильчук. Саме вони взялися за цю важливу й надзвичайно потрібну справу. Залюбки назустріч пішли заступник голови Коростенської РДА К. Скляревська, директор ДП «Коростенський лісгосп АПК» А. Можар, приватні підприємці В. Козиренко, П. Лук’яненко, В. Фещенко, окремих слів подяки заслуговує Юрій Вашко. Гості теж щиро дякували їм за добру працю. Цьогоріч приїхали на древню землю Коростенщини, ровесником якої є Василь Лукич (адже  наступного року йому виповниться 85), відомий гуморист, лауреат премії імені Остапа Вишні, заслужений діяч мистецтв України Євген Дудар, заслужені артисти України поет, прозаїк, Василь Довжик, поет, журналіст Володимир Савченко, лауреат премії імені Л. Українки Микола Сингаївський, народний артист України, поет, композитор Іван Сльота, письменник Микола Андрієнко (м. Чернігів), Олексій Опанасюк (м. Житомир), голова Житомирської обласної організації НСПУ Михайло Пасічник. І кожному, хто був на садибі, хотілося постояти, походити ще трошки подвір`ям, серед жовтогарячих чорнобривців, череватих гарбузів, яскравих мальв, але час кликав у Коростень, де мало розпочатися літературне дійство.

Ось у двох залах  на «Уроці прози» та на «Поетичному марафоні» перед компетентним журі зазвучали хвилюючі й пристрасні рядки про людські почуття та рідний край, про кохання й зраду, про сучасність і давнину, про все те, що вилилося  на папері під чарами Пегаса. Творчі перегони тривали більше двох годин. Важко було журі визначити переможців. Але після короткої перерви прозвучали фанфари й розпочалося нагородження.

Привітали з літературним святом усіх присутніх голова координаційної ради свята, голова Коростенської РДА Сергій Костюченко, депутат обласної ради Катерина Скляревська, поет Микола Сингаївський. А потім були нагороди, яких так трепетно чекали всі, а особливо перші лауреати премії імені Василя Юхимовича. Положення про неї напередодні свята було надруковано в газеті «Літературна Україна». Відрадно, що в його розробці взяли активну участь Сергій Костюченко та Віктор Васильчук. І те, що вже навіть цього року, під час старту премії, на суд комісії надіслали свої твори 11 авторів (проза, поезія, гумор). Проте дипломи й грошове підкріплення голова комісії з премії М. Сингаївський вручив Тетяні Микитчук (м. Коростень, поезія, за книжку «Подих віків»), Михайлу Пасічнику (м. Житомир, гумор, за книжку «Вказівний перст жони»),  Василю Довжику (м. Київ, проза, за книжку «Кам`яна дуга над прірвою»).

Затим вручали грамоти за перемогу в «Поетичному марафоні» та «Уроці прози». Від обласного центру народної творчості (Ю. Кондратюк)  відзнаки дісталися найменшим учасникам свята – К. Самчук та М. Левченку, а ще – А. Нікітчук, від фракції БЮТ – подяку за дизайн дипломів, грамот та запрошень до свята одержала Ю. Васильчук. Представник Житомирського управління культури і туризму (А. Пшевлоцька) вручила подарунки і грамоти А. Камінській, Л. Бех, О. Возненко. Грамотами свята нагороджені М. Русецька, В. Краснікова, М. Микитенко, Л. Морар (м. Малин), Коростенська райбібліотека, М. Рудак (м. Житомир), М. Кибилинська (смт Лугини). Подарунками відзначені С. Дідківська (м. Малин), А. Гаврилюк (м. Брусилів), С. Башинська, М. Гарянін, І. Утікеєва, С. Бароніна.

Дипломантами ж Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Просто на Покрову»  в «Поетичному марафоні» стали: М. Розбіцька (м. Житомир), А. Подлужна (с. Бондарівка), О. Геращенко (м. Коростень), в «Уроці прози» номінантами стали: М. Скуратівський (м. Малин), Б. Годованець (с. Поліське), М. Андрієнко (м. Чернігів), який був  вражений побаченим і почутим і повезе з собою додому тільки найкращі спомини про свято «Просто на Покрову».

Звичайно, був і невеличкий концерт, і сольні номери самодіяльних артистів, і вигуки «Браво!» його учасникам.

Невідомо, про що думали, їдучи додому, Василь Довжик, Василь Сташук, Микола Скуратівський, але я  точно передам слова Євгена Дударя:

– Я просто вдячний, що ви не забуваєте тих людей, які справді були окрасою краю та України й які зробили чимало і для українського слова, і для української душі. Кожен є величина своя. Василь Лукич – це постать в Україні, в українській літературі, у Всесвіті. Ось тепер і робиться добре слово, добрі справи… Я вдячний, що ви є тут акумулятором, генератором культурологічної роботи, добрим організатором. Це гарні подвижницькі кроки, і, думаю, ці потуги не пропадуть даром. Пригадую, як перші рази приїжджав… як трепетно читав свої твори зі сцени… І тепер теж усе кинув і до хати-музею полинув… Тішуся, що так нормально зробили це свято, дбаєте про своїх земляків, дбаєте про Слово.