Конвенції не захищають українських заробітчан

Міграційна політика України має хаотичний характер і законодавчо не внормована. На такій думці зійшлися вітчизняні й зарубіжні експерти, що взяли участь у семінарі «Політика у сфері трудової міграції». Своїм досвідом поділилися фахівці Міжнародної організації праці, висловилися науковці Інституту законодавства Верховної Ради України, представники секретаріату Президента та Кабінету Міністрів. Долучилися до дискусії експерти неурядових і міжнародних організацій.

На семінарі обговорили варіанти удосконалення національного міграційного законодавства з огляду на міжнародні стандарти та світовий досвід. Слушними, на думку директора Інституту законодавства ВР Олександра Копиленка, будуть напрацювання фахівців очолюваної ним установи, які дослідили зарубіжне законодавство в міграційній сфері.

Також порушувалося питання відповідності чинного законодавства та підготовлених законопроектів міжнародним конвенціям №97 (від 1949 р.) та №143 (від 1975 р.) про працівників-мігрантів. Україна досі не ратифікувала ці документи, які містять засадничі положення міжнародної міграційної політики. Ратифікувавши конвенції, наша країна візьме на себе певні зобов’язання щодо перебування іноземців на території України. За словами заступника міністра праці та соціальної політики Віктора Онищука, спочатку слід розробити державну міграційну програму, створити механізми її реалізації, а потім уже переходити до ратифікації конвенцій. «Адже якщо ми ратифікуємо міжнародні угоди, вони одразу мають запрацювати в Україні», – додав він.

Однак Україна поступово долучається до міжнародного правового поля в міграційній сфері, ратифікувавши інші важливі конвенції, зокрема Конвенцію 1990 року про захист прав працівників-мігрантів та членів їхніх сімей.

Аби поліпшити життя українців, які вже нині працюють за кордоном, Україна укладає з іншими державами двосторонні міжнародні договори про працевлаштування та соціальне забезпечення своїх громадян. Як розповів Віктор Онищук, поки що укладено 11 таких договорів, а також тривають активні переговори з Іспанією, Італією, Естонією.

Кабмін має намір запровадити політику повернення трудових мігрантів на Батьківщину. Але далі розробки відповідної програми справа досі не просунулася. Заохотити заробітчан повернутися додому покликана й інша державна програма – зайнятості населення на 2009–2011 роки.

Зазвичай реальні потреби в іноземній робочій силі в розвинених країнах значно більші, ніж офіційно встановлені квоти. Це й є основною причиною зростання кількості мігрантів із неврегульованим статусом. А нелегальні заробітчани, звісно, не мають права на соціальне забезпечення, часто не отримують гідної винагороди за працю, стають об’єктами дискримінації, силоміць примушуються до роботи. У нелегалів відбирають паспорти, їх позбавляють можливості пересуватися країною.

На думку міжнародних експертів, у зв’язку з міграційними процесами та демографічною ситуацією Україна не має потенціалу для економічного зростання – до 2050 року її населення зменшиться до 35 млн. осіб.

Довідка. За даними Міжнародної організації праці, нині понад 191 млн. осіб мешкає поза межами своєї батьківщини, близько 95 млн. із них мігрували з метою пошуку роботи. Кількість українців, що виїхали на заробітки, становить 3–3,5 млн. осіб.