Анатолій ГРИЦЕНКО: "Хто в ситуації, що склалася, може вести переговори й виконувати зобов’язання?"

Неважко спрогнозувати, що поточний тиждень буде політично не менш гарячим, аніж  попередній. За великим рахунком, розвиток подій залежатиме від позиції фракції «НУ–НС», яка, хоч і не одностайно, але вирішила вийти із коаліції. Наскільки виправданий такий крок своїх колег, поділився думками з журналістами голова Комітету з національної безпеки і оборони, член «НУ–НС» Анатолій Гриценко.
 
– Я виступав і голосував проти виходу фракції «НУ – НС» із коаліції. Нагадаю, що виборцям ми обіцяли існуючий формат більшості та ефективний уряд. Вважаю, можливість зняття напруження ще не використана до кінця. Адже за великим рахунком вихід із коаліції був бажанням Президента, після телефонних розмов якого з окремими членами «Нашої України – Народної Самооборони» повторне голосування за вихід стало результативним: 39 депутатів проголосували "за". Думаю, у кожного з моїх колег була різна мотивація. Хтось уже давно вважає, що Тимошенко не є ефективним прем’єром, дехто бачить у цьому рішенні сигнал, що спонукає БЮТ до іншого ставлення. Прикметно, що заяву про розвал коаліції перший зробив не голова фракції В’ячеслав Кириленко, а Віктор Ющенко.

Мене також надзвичайно стурбували слова Президента "диктатура", "переворот", "антиукраїнське", "всупереч інтересам власного народу". Хотів би помилятися, але таку лексику зазвичай вживають, плануючи "нестандартні" заходи – силові чи надзвичайні. Разом із тим кому, як не Президенту, розуміти, що питання безпеки й стабільності держави має становити ключову цінність. У разі чого 360 голосів у парламенті в будь-який момент стануть "холодним душем".

Наслідки розвалу існуючого формату коаліції для внутрішнього стану надзвичайно негативні для країни. До 15 вересня уряд має внести бюджет на 2009 рік. Наскільки якісним та системним він буде за умов, коли половина міністрів думають, ходити чи не ходити на засідання Кабміну, та прем’єра, звинувачуваного в державній зраді?

Окрім цього, на черзі важливі заходи міжнародного характеру – переговори з російською стороною та країнами Центральної Азії щодо постачання енергоносіїв, обговорення співпраці з Євросоюзом. У ситуації, що склалася, нашим партнерам незрозуміло, з ким вести перемовини, хто може брати й виконувати зобов’язання. Може, з Президентом, рейтинг якого становить 5 відсотків та який не має політичної підтримки парламенту, чи із "державною зрадницею" Юлією Тимошенко, яка контролює уряд лише наполовину…