З ювілеєм, Валентине Олександровичу!

Щоб працювати тривалий час (а точніше, вже 12 років) на посту керівника Апарату Верховної Ради України, потрібно не тільки чітко й відповідально виконувати свої посадові обов’язки, а й упоратися з надскладним завданням – стати своїм для 450 таких різних за переконнями і вдачами, амбіціями і вимогами народних обранців. Це вдалося Валентину Зайчуку. Допомогли педагогічний і дипломатичний досвід, фундаментальні знання, принциповість і толерантність – усе дароване йому природою і набуте за роки трудової діяльності. А відлік цієї діяльності почався майже півстоліття тому зі звичайної робітничої справи в пересічному ремонтно-будівельному управлінні. А після закінчення в 1971 році Київського педагогічного інституту він знайшов перше своє справжнє покликання – педагога, Учителя. Втім, за яку б справу йому не довелося братися, він досягав визначних результатів, послідовно піднімаючись до найвищих професійних висот.

В освітянській галузі він подолав шлях від шкільного вчителя до міністра освіти України, підготував понад 80 наукових праць з питань педагогіки, у 1999 році його обрали академіком Академії педагогічних наук України, а в 2003 році він став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки.  Неординарною була й дипломатична кар’єра Валентина Олександровича. Він має ранг Надзвичайного і Повноважного Посла, на межі століть працював послом України  в Литовській Республіці.

Та особливо яскраво й повно розкрився багатогранний талант Валентина Зайчука на посту керівника Апарату Верховної Ради України. Не можна переоцінити його особистий внесок у забезпечення злагодженої роботи такої своєрідної і  складної структури, як парламентський апарат.

Сьогодні, в день 65-річчя Валентина Зайчука, редакція парламентського журналу «Віче» приєднується до всіх численних і щиросердних поздоровлень ювіляра. З роси й води Вам, Валентине Олександровичу!