Депутати ініціюють закон про засади інформаційної безпеки

Такий законодавчий акт зареєстрували представники Комітету з питань національної безпеки та оборони Іван Стойко, Олександр Кузьмук і Юрій Сиротюк. Документом пропонується визначити: основні принципи забезпечення інформаційної безпеки України; реальні та потенційні загрози інформаційній безпеці України; пріоритети державної політики й основні напрями діяльності держави в цій сфері; статус, порядок створення, засади діяльності та повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань інформаційної безпеки тощо.

Поняття «інформаційної безпеки» в законопроекті пропонується визначити як «стан захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якого запобігається завдання шкоди через неповноту, несвоєчасність та недостовірність поширюваної інформації, порушення цілісності та доступності інформації, несанкціонований обіг інформації з обмеженим доступом, а також через негативний інформаційно-психологічний вплив та умисне спричинення негативних наслідків застосування інформаційних технологій».

Основними реальними та потенційними загрозами інформаційній безпеці України народні депутати вважають:

– спроби втручання у внутрішні справи України з боку іноземних держав, організацій, груп та осіб, поширення у світовому інформаційному просторі викривленої, недостовірної та упередженої інформації щодо України;

– використання засобів масової інформації іноземних держав та глобальних інформаційних мереж для підриву державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності та пропаганди сепаратизму;

– застосування спеціальними службами іноземних держав методів маніпулювання суспільною свідомістю та ведення розвідувально-підривної діяльності в інформаційній сфері;

– незаконне перехоплення інформації в телекомунікаційних мережах, перешкоджання роботі радіоелектронних засобів;

– створення іноземними державами кібервійськ, кіберпідрозділів у традиційних родах військ, розроблення нових видів інформаційної зброї та зброї кібернетичного характеру;

– поширення негативних інформаційних та інформаційно-технологічних впливів на свідомість людини, здатних змінювати її психічні стани, психологічні та фізіологічні характеристики, здійснювати керований вплив на свободу вибору;

– відсутність ефективної державної стратегії та системи протидії зовнішній інформаційній експансії в національний інформаційний простір; обмеження свободи слова, маніпулювання суспільною свідомістю через засоби масової інформації та інші інформаційні технології;

– поширення в засобах масової інформації культу насильства, жорстокості,  порнографії, зневажливого ставлення до людської і національної гідності; маніпулювання соціально-економічними і статистичними відомостями з метою провокування протистояння в суспільстві тощо.