Заява Президента – компроміс чи зрада НУ–НС?

Здавалося, у післявиборчий тиждень епіцентром головних подій залишатиметься ЦВК, проте остання заява Президента України здійняла справжній переполох у лавах лідерів виборчих перегонів.
Уже ввечері 3 жовтня через невиважені коментарі деяких політиків щодо тлумачення заяви Віктора Ющенка півкраїни гадало, що НУ–НС у котре "кинули" БЮТ заради дружби з Партією регіонів. Підстави так думати справді були, адже найчастіше цитованими виявилися такі рядки: "Я даю доручення Партії регіонів, БЮТ, НУ–НС разом з іншими переможцями парламентських виборів в Україні розпочати попередні політичні консультації щодо формування більшості в українському парламенті і формування уряду України".
Натомість достатньо зрозуміло пояснює позицію Президента такий абзац: "Я очікую від лідерів Партії регіонів, Блоку Юлії Тимошенко, Блоку "Наша Україна – Народна самооборона", Блоку Литвина політичної мудрості і кроків до консолідації країни навколо національних пріоритетів. Політичні сили новообраного парламенту повинні виробити модель співпраці влади і опозиції навколо спільного порядку денного для України".
Моделлю такої співпраці, за словами Президента, має стати прийняття програми економічних реформ, скасування депутатської недоторканності, прийняття Держбюджету на 2008 рік із врахуванням соціальних ініціатив глави держави, а також гарантування енергетичної безпеки країни.
Запитання: чому навколо цих ініціатив не можна об'єднати голоси різним політичним силам? Це ж не питання ОУН-УПА або щось схоже? Зрозуміло, що угоду між БЮТ і НУ–НС підписано. Так само зрозуміло, що різниця між кількістю голосів цього об'єднання та ПР, КПУ і, можливо, Блоку Литвина критично мала. Співпраці заважають заяви, зроблені політиками під час передвиборної кампанії. Здійснюючи численні турне Україною, Луценко привселюдно озвучував тезу, що з Януковичем діла не буде за жодних умов, бо у них договір з БЮТ. Прес-служба останньої і ПР узагалі влаштували словесну війну, коментуючи заяви одна одної. От і виробилася в населення стійка негативна реакція навіть не на коаліцію, а на можливість самої лише співпраці. Натомість досвід останніх років свідчить про ефективність роботи уряду і парламенту лише тоді, коли усі політики в одному човні, а не тоді, коли одні пливуть, а інші з берега заважають їм плисти. Приклад міністра Гриценка підтверджує можливість такої співпраці. Плюси – банальний контроль один за одним і недоречність огульної критики один одного, коли і ті, й інші працюють спільно.
"Якщо для цього потрібно представникам опозиції дати можливість працювати в парламенті на відповідних посадах, ці посади потрібно надати. Якщо мова йде про те, що вони (опозиція) повинні бути представлені в уряді: або як віце-прем'єри, або якісь інші міністерства з контрольними функціями стосовно дій влади, я переконаний, такі пропозиції необхідно враховувати", - сказав Віктор Ющенко під час візиту до Німеччини. "Тому мій головний посил, апелюючи до цих політичних сил, наступний: вони повинні розпочати політичні переговори, в рамках яких сформувати основи формування більшості в українському парламенті, уряду України і відносин між тими політичними силами, які представлятимуть владу і опозицію".
Повідомлення БЮТ (якщо НУ–НС домовиться з ПР – ми йдемо в опозицію) та ПР (ми завжди готові до співпраці) не є відповіддю на заяву Президента. Кожна з політичних сил стала заручником власної "балакучості". Той же Литвин поводиться зважено, наперед не сварячись ні з ким і не роблячи поспішних заяв.
Поки остаточна кількість "штиків" не визначена і незрозуміло, хто здобуде більшість, є чудова нагода, якщо не помиритися, то хоча б відмовитись від курсу на взаємознищення. І ще раз перечитати заяву Президента.