Идет война «холодная»...

Президент Росії Володимир ПУТІН оголосив про нову військову доктрину. Здійснити її планують за 8 років. Водночас, за словами міжнародних експертів, прагнення Кремля реформувати, зокрема, систему запобігання ракетним нападам (ПРО) – це, безперечно, відповідь на наполегливі намагання США розташувати в Польщі та Чехії елементи американської системи протиракетної оборони.

Заява Володимира Путіна про реформування федеральних ПРО пролунала в середині серпня. Після відвідин главою російської держави нової радіолокаційної станції "Воронеж", що за 50 кілометрів від Санкт-Петербурга. Президент Путін назвав цей об’єкт „першим кроком до модернізації російської системи ПРО”. Він був справді задоволений поїздкою:

– Це перший крок у реалізації великої програми у цій сфері, розрахованої до 2015 року. Приємно відзначити, що всі завдання вирішені не лише у строк, а й на вітчизняній інтелектуальній та виробничій базі. Це і є те, що ми називаємо сучасним розвитком Збройних Сил. Це і є те, що ми називаємо інноваційним розвитком Збройних Сил. 

А це, як уточнив президент Росії, – у рази дешевше, ефективніше та надійніше. Приміром, та ж РЛС „Воронеж” здатна контролювати територію від Північного полюса до Африки. А коштує в десятки разів менше за аналогічні американські станції. Аналітики світу й Росії не приховують: Москва використовує будь-яку можливість зайвий раз продемонструвати свою міць. Зокрема, військову. Щоб не поступатися Штатам хоч би у певному сегменті оборонної сфери. Особливо після відмови від пропозиції Білокам'яної спільно використовувати Габалинську РЛС у Азербайджані. Тим часом в Україні ініціативу Путіна щодо модернізації російських ПРО сприйняли по-різному:

Валентин БАДРАК, Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння:

– Я не виключаю, що США можуть штучно втягувати Росію в таку гонку озброєнь, щоб її виснажити. Як колись був виснажений Радянський Союз. Тому що Сполучені Штати мають на сьогодні набагато більше ресурсів, набагато більше можливостей. У тому числі – в технологіях і потужні політичні важелі. Тут Росія заважає США реалізовувати свою таку собі монопольну, планетарну політику. Окремі заяви з боку Росії, безумовно, бентежать Вашингтон. І все це створює підстави для подальшого напруження ситуації у світі. Однак головна точка світової напруженості, все ж таки Кавказ. Якщо тут Росія та США порозуміються, то все буде гаразд.  

Інші експерти кажуть: Росія правильно робить, що пильнує. Про напади чи їхні загрози нині не йдеться. Втім, раз на рік і „швабра стріляє”:

Володимир КОРНІЛОВ, Українська філія Інституту країн СНД:

– Важлива не реальність того, що певна країна нападе чи не нападе на іншу країну. А надто важлива можливість тієї чи іншої країни напасти. У будь-яких міжнародних торгах, у випадку будь-якого конфлікту, зокрема – дипломатичного, дуже важливо зважати на таку ймовірності. Чому свого часу ледве не виникла ядерна війна з причини ракет, які йшли на Кубу? Адже ж усі розуміли: Радянський Союз не збирався нападати на США. У той момент. Проте для американців було життєво важливо не допустити розташування цих ракет на Кубі з тим, що б упередити таку можливість нападу. Гіпотетичну можливість. Колись у майбутньому – через 20, 40 чи 100 років. Ніхто ж не знає, що буде за кілька десятиліть...   

У світі подейкують, що Пентагон уже націлився на Іран. Як і у випадку з Іраком, на першому місці не якась там потенційна загроза. Це – нафтові інтереси. Тож не дивно, чому Росія заявила про модернізацію власних систем ПРО саме тепер. Бо зволікання не на її користь. Амбіції американців уже сьогодні безмежні.

Вадим ГРЕЧАНІНОВ, Атлантична рада України:  

– Має місце етап загострення відносин Росії та США на рівні, я сказав би, „холодної” війни. Про це говорять уже багато. І на Заході, і начебто в Росії також цього не приховують. Путін відчув силу. Сила ця економічна: газова, нафтова тощо. Але й відчув слабкість Європи, слабкість США у плані спільної взаємодії між собою. Ось що головне.  Крім того, російський президент відчув і те, що, наприклад, така країна, як Україна, до досі перебуває у стані невизначеності. Коли Ющенко говорить, що російський флот піде у 2017 році, то Янукович каже, мовляв: „а може й ні...” І Янукович, і ті, хто йому радить (дуже тямущі хлопці, я їх усіх знаю), мають розуміти, що сьогодні в цьому відношенні все, що робить Росія, це – і проти Януковича також. Адже це – проти влади, проти українського уряду. Путін бачить усі ці "слабинки". І посилює армію.   

Україна не має можливостей та потуги впливати на рішення чи політику Сполучених Штатів або Росії. Усе ж вітчизняні експерти радять: Києву не завадить почути пояснення офіційної Москви, чому держава так впевнено нарощує військові м'язи.

Олексій КОЛОМІЄЦЬ, Центр європейських та трансатлантичних студій:

– Росія не дає відповіді, для чого вона розвиває нові озброєння на кшталт ПРО. Сполучені Штати Америки із союзниками дають чітку відповідь, для чого це робиться. Насамперед для стримування сил міжнародного тероризму. І, враховуючи те, яка відповідь буде на це запитання, така й реакція повинна бути з українського боку. А щодо певних політичних дивідендів. Зрозуміло, що різноформатна участь України в освоєнні та справі розгортання елементів системи ПРО на територіях Польщі та Чехії може стати надзвичайно позитивним імпульсом й принести користь тій-таки Україні. Але, враховуючи політичну дилему, яка має місце на українській території, залучення до цієї справи наштовхуватиметься на дуже серйозні політичні перепони. 

Те, що холодну війну між Сполученими Штатами та Росією розпочато, очевидно. Утім, у „битві титанів”, як правило, програють усі, крім тих самих „титанів”. Росія, наприклад, „кістьми ляже”, щоб не допустити розширення американської присутності на Схід. Якщо й „проковтне” розміщення протиракет та РЛС у Польщі та Чехії, то інші варіанти подібного штибу Москву не влаштують однозначно. А Пентагон (чому ні?) може знову згадати про бажання мати елементи своєї ПРО і на українській території. Тоді „буферному” Києву буде надто складно претендувати на цілковитий нейтралітет і продовжувати демонструвати політичну гнучкість, сидячи одним ..... одразу на двох геополітичних стільцях.