Гончар про монетизацію субсидій по-українські: «Це незнаний варіант для країн ЄС»

Сутність субсидії полягає не тільки в тому, щоб допомогти в отриманні необхідних енергетичних продуктів і послуг, але й у тому, щоб створити стимул для їхнього заощадливого використання. Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню Новости Украины – From-UA розповів президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар.

За словами співрозмовника видання, монетизація субсидій - це практика, передбачена відповідно до членства України у енергетичному співтоваристві.

«Існує спеціальний меморандум, який передбачає саме механізм монетизації субсидій. В чому його особливості? В тому, що саме монетизація субсидій створює ефект зацікавленості у споживача енергії та спонукає його заощаджувати.

Без цієї монетизації власне одержувач субсидії перетворюється на проміжну ланку при транзиті коштів з бюджету до постачальників енергетичних послуг. Від цього у споживача не виникає стимулу заощаджувати енергію. А якраз сутність субсидії полягає не тільки в тому, щоб допомогти в отриманні необхідних енергетичних продуктів і послуг, але й у тому, щоб створити стимул для їхнього заощадливого використання. Так от без монетизації ця функція не працює», - пояснює експерт.

Інша справа, додає Гончар, чому в українських реаліях ця функція не є достатньо ефективною.

«Тому що така кількість одержувачів субсидій, як у нас - а це практично більше половини, - це незнаний варіант для країн ЄС. Там одержувачів субсидій, як правило, є кілька відсотків споживачів, які в рамках прийнятих критеріїв належать до категорії бідних, які не можуть дозволити собі отримувати належний рівень енергетичних послуг. У нас практично ситуація доведена певною мірою до абсурду, оскільки дійсно монетизувати субсидії для такого широкого кола споживачів — це велетенська робота для Міністерства соціальної політики. І плюс це потужний тягар для бюджету», - каже наш співрозмовник. «Тому, звичайно, йдеться про те, щоб оптимізувати надання цих субсидій, а тут вже все впирається в те, що у нас країна з невисоким середнім рівнем статків. Ми належимо до категорії найбідніших країн Європи.

Тому, з одного боку, виникає велика кількість споживачів субсидій, а з іншого боку — перенавантаження на бюджет, який потрібно за рахунок чогось наповнювати. І тут виходить, що, підвищуючи тарифи в тому числі і задля того, щоб поповнювати бюджет, ми збільшуємо кількість тих, кому потрібно виплачувати субсидії. Збільшується кількість тих, кому призначені субсидії, - відповідно треба підвищувати й надалі тарифи, щоб більше були надходження до бюджету для виплати субсидій.

Тобто такий глухий кут, спіраль-штопор», - додає експерт.

На думку Гончара, в українських реаліях потрібно «встановити жорсткі критерії до визначення, хто має отримувати субсидії».

«Тут немає уніфікованої практики. В усіх країнах це робиться в індивідуальному порядку. Наприклад, багатодітна родина, в якій 10 дітей.

Визначили, що це є критерій, що така родина має отримувати субсидію. Зрозуміло, якщо взяти європейські країни, то загалом відсоток родин з 10 дітьми невеликий... Чи мати сама виховує дітей, чи неповна родина… Тобто визначаються критерії, а всі інші так чи інакше мають сплачувати за енергію стільки, скільки вона коштує», - додає співрозмовник видання.

from-ua.com