ГФ, ти допоможеш нам?

Щогодини в нашій державі четверо людей захворюють на туберкульоз. І за такий само час одна людина помирає від нього. А в світі ця страшна хвороба щороку забирає життя трьох мільйонів чоловік.

Моторошна статистика. Ще з 1995-го захворюваність на туберкульоз набула в Україні характеру епідемії. Цей показник за останні 15 років збільшився у 2,5 разу, сягнуши 83,3 випадку на 100 тисяч населення. Це в 10--12 разів вище за відповідні показники розвинених країн. В Європі за кількістю хворих і померлих від згаданої недуги нас випереджає лише Росія. Найвищі показники смертності від туберкульозу зареєстровано в Херсонській, Одеській, Донецькій, Дніпропетровській, Луганській і Волинській областях. І не забуваймо, нагадала вчора на прес-конференції з нагоди подання Україною Заявки до Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією щодо гранту за компонентом “туберкульоз” голова представництва PATH (Програма оптимальних технологій в охороні здоров’я) в Україні Катерина ГАМАЗІНА, що мало не щохвилини кожен з нас наражається на небезпеку бути зараженим, бо сухоти передаються, як відомо, повітряно-крапельним шляхом.

Із чинниками, які призвели до такої ситуації в нашій країні, журналістів ознайомили заступник Міністра охорони здоров’я України Сергій БЕРЕЖНОВ, директор програми “Ініціативи у галузі охорони здоров’я” Міжнародного Фонду “Відродження” Марія САВЧУК, голова правління Фундації “Громадський рух “Українці проти туберкульозу” Віталій РУДЕНКО та голова правління Міжнародної журналістської асоціації “Здоров’я без кордонів” Ігор ГОРБАСЕНКО. Щоправда, для представників мас-медіа ця інформація навряд чи була “відкриттям Америки”. Адже ні для кого не є таємницею за сімома замками ані недостатній рівень медичного обслуговування та соціального захисту населення України, ані зниження рівня і якості життя переважної більшості населення країни, значний відсоток котрого перебуває за межею бідності. Загальновідомі й чинники, які спричинили негативний синергетичний ефект перебігу епідемії туберкульозу в державі, -- соціальна незахищеність, безробіття, супроводжуване стресами, наслідки Чорнобильської катастрофи й епідемія ВІЛСНІДу. М’яко кажучи, дивними видалися енергійні заклики до працівників ЗМІ заступника очільника Мінздоров’я С. Бережнова не псувати міжнародний імідж України, розповідаючи про розквіт корупції в країні, бюрократію, інші негаразди. Невже заступник міністра всерйоз вважає, що приховування чи ретушування вітчизняних проблем сприятиме кращому ставленню до нас у світі? Ми таке вже проходили. У Радянському Союзі. І де він тепер?..

Чому ми змушені так наполегливо стукати в двері Глобального фонду? (Річ у тім, що нинішня заявка -- вже третя.) Існуюча в країні паралельно з епідемією ВІЛСНІДу епідемія туберкульозу, пояснювали організатори прес-конференції, важким тягарем лягає на національну систему охорони здоров’я, фінансування якої не відповідає реальним потребам і реформування якої лише розпочалося. Ситуація ускладнюється ще й тим, що в Україні швидко зростає рівень туберкульозу з множинною медикаментозною резистентністю. А це збільшує вартість лікування таких хворих майже в сто (!) разів. Так, у виявлених останніми роками хворих первинна хіміорезистентність збудника туберкульозу до основних протитуберкульозних препаратів становила 25--30 %, вторинна -- 70 %. Попри істотні витрати з державного й місцевих бюджетів на боротьбу зі страшною недугою, у деяких регіонах ці суми становлять лише 30--35 % від реальної потреби. А грант, на який ми претендуємо, обчислюється досить солідною сумою в 95 мільйонів американських доларів. Щоправда, серед серйозних конкурентів України Китай та Індія, котрі вже подали свої заявки. Але журналістів оптимістично запевнили у досить високих шансах нашої держави на цю закордонну допомогу.

Цікаво, чи не спадало організаторам прес-конференції на думку не стояти з простягнутою рукою в передпокої ГФ, або інших міжнародних благодійних структур, а спробувати переконати бодай найбільші українські політичні партії не витрачати десятки мільйонів отих самих доларів на передвиборну агітацію, а передати їх усі на благородну справу боротьби з епідемією туберкульозу в країні? Їй-Богу, така акція стовідсотково забезпечила б їм (партіям себто) не лише найвищий рейтинг у середовищі співвітчизників, а й добрий імідж на міжнародній арені.