«Церква захищає українську душу». А хто захистить її саму?

Наприкінці квітня в ефірі програми «Свобода слова» на телеканалі ICTV Петро Порошенко сказав чудові слова: «Армія захищає українську землю, мова – українське серце, а церква – українську душу». Це був черговий телеефір, у якому президент займався популізмом і готував електорат до наступних виборів. У Порошенко завжди так – спочатку намалює гарну картинку, а потім виправдовується, мовляв, «не усе так просто» і «ми працюємо над цим». Слова Петра Порошенка про швидке отримання автокефалії прямо з рук Константинопольського патріархату стали черговою невиконаною обіцянкою у його передвиборчому активі. Ані за підсумками нещодавніх засідань константинопольського Синоду, ані до чергової річниці Хрещення Русі-України томос не був отриманий.

Те, чи Вселенський патріарх Варфоломій поважає нашого Президента, зрозуміло з листа голови Фанара, урочисто врученого Президентові константинопольською делегацією 27 липня. У ньому фактично пропонується замість томоса попрацювати над об’єднанням українського Православ’я .

Показова ситуація із заступником голови Адміністрації Ростиславом Павленко, котрий опікувався питанням автокефалії. Він був одним з ініціаторів звернення Порошенка до Патріарха Варфоломія. Президент повірив своєму «ефективному менеджеру» і почав розповідати, як українські віруючі гордовито нестимуть перед собою томос про автокефалію 28 липня.

У результаті вийшло інакше.

Петро Порошенко був так незадоволений роботою Павленка, що через день після Хресної ходи викинув того з посади. Сам Павленко запевняє, що його звільнення не стосується невиконаних обіцянок, що він і досі керує процесом, проте у це якось не віриться.

Провалом закінчилися і спроби вплинути на Константинополь та інші Помісні Церкви – незважаючи на усі зусилля, публічна підтримка української автокефалії з їх боку відсутня.

«Вишенькою на торті» стали чутки, буцімто українські бізнесмени зібрали близько 25 мільйонів на «вирішення цього питання». І ніби це все плітки, проте до них якраз чогось є віра. Якщо це правда – виходить, що наразі ця величезна сума витрачена впусту. У нас в країні ледь не кожного місяця підвищують тарифи, ростуть ціни, падають зарплати і пенсії. І тут зібрали такі гроші, а використати їх не змогли. Втім, нічого нового.

Порошенку та його адміністрації не вдалося навіть підвищити авторитет Української Православної Церкви в очах Фанара. Делегація Константинополя досі встидається відкритих контактів з Українською Церквою і Патріархом Філаретом , вона виявилася не готовою навіть формально підтримати Єдину Українську Церкву, пройшовши разом із Патріархом і віруючими України Хресною ходою Києвом 28 липня. Очевидно, що Київський патріархат для греків все ще лишається Церквою «другого сорту».

При цьому ставлення особисто до нашого Патріарха та його майбутнього набуло змін. Подейкують, якщо раніше його кандидатура всерйоз розглядалася на місце повноправного та постійного предстоятеля Єдиної Помісної Церкви, то тепер він у кращому випадку може стати «почесним предстоятелем», якщо поступиться дорогою молодим та більш керованим кандидатам.

Що там кінець-кінцем вирішать на Фанарі з приводу автокефалії поки не відомо. Тим не менш, не можна принижуватися, не можна дозволити розміняти Патріарха нашої церкви на томос від неіснуючої церкви з території мусульманської країни. Та й чи буде той томос, чи нас знову ощасливлять автономією? На греків не можна покладатися, уся історія нашої Церкви говорить про це.

На Петра Порошенка, як виявилося, також. Уся надія лише на народ.

Українці повинні йти своїм шляхом і захищати свою віру. Вільну та багатомільйонну національну Церкву ми вже маємо – це показала Хресна хода 28 липня. І фіктивний папірчик їй ні до чого.

from-ua.com