Волонтери, агов!?

5 грудня відзначають Міжнародний день волонтера. Такий рух досить поширений у світі – наприклад, у складі ООН є ціла структура «Волонтери ООН», яка має свої підрозділи у багатьох державах. А чисельність представників американської організації «Корпус миру» в нашій країні –найбільша з-поміж усіх. Проте в Україні така форма благодійництва ще не набула розвитку – відповідно до статистики, тільки 3-4% українців коли-небудь займалися такою діяльністю.

Чому відносно невелика частина населення готова працювати на благо суспільства безкоштовно, як то кажуть – за ідею? На думку Даврона Мірсагатова, волонтера з Узбекистану, який наразі співпрацює з Програмою розвитку ООН, про такий рух є мало інформації, його треба популяризувати. А зробити це має уряд разом із громадськими організаціями. Проте в рідному для Даврона Мірсагатова Узбекистані волонтерський рух теж захопив далеко не все суспільство. Можна припустити, що на всьому пострадянському просторі він не дуже поширений, на відміну від Західної Європи. Наприклад, у Фінляндії  люди, за словами Йоханни Пугакки, яка теж співпрацює з ООН як волонтер, дуже активні – маса різноманітних організацій, зокрема у сфері роботи з молоддю та спорту. –Людям слід усвідомити, що, об’єднавши зусилля, можна справді покращити життя. Можливо, не глобально, а почати з власного будинку, району чи міста,– зазначає активістка. На її думку, волонтерство треба  культивувати  змалечку – щоб навіть у юних громадян була можливість і бажання зробити добру справу, наприклад, у позанавчальний час. Причому їх треба не просто залучати, а й привчати до самоорганізації. На її батьківщині, наприклад, є практика видання мікрогрантів під певний проект.

То чим займаються волонтери-іноземці в Україні? Багато проектів присвячено захисту довкілля, розвитку місцевих громад, роботі з молоддю. Наприклад, під егідою ПРООН 2012 року заснували трирічний Проект покращення фізичного та соціального здоров’я молоді в сільській місцевості Автономної Республіки Крим, Херсонської та Миколаївської областей. Активісти з-за кордону проводять футбольні тренування, які поєднують з лекціями про запобігання захворюваності на ВІЛ/СНІД, насиллю, надають охочим консультації, інформацію про те, як започаткувати різні проекти.

Заслуговують на увагу й ініціативи «Корпусу миру» в Україні. Приміром, архітектор зі США Майкл Діксон приїхав до України взяти участь у розвитку територіальних громад. Він проектує зони відпочинку у селах і містах Вінниччини. Що цікаво – усі споруди будують власними силами жителів громади і лише з матеріалів, що є у цій місцевості – наприклад, з деревини.

Проте ще недавно Україну могли вивести з міжнародного волонтерського руху. Так вважає експерт з громадської організації «Лабораторія законодавчих ініціатив» Андрій Когут. – Де-юре з волонтерами працювати може тільки організація, якій надано відповідний статус. Донедавна не було визначено органу державної влади, який би їх надавав. Цього року на початку осені указом Президента ці функції було покладено на Міністерство соціальної політики України (Указ Президента «Про внесення змін до деяких указів Президента України щодо волонтерської діяльності» від 2 вересня 2013 року № 473/2013 – прим.Ред.). Проте досі не зрозуміло, яка процедура його надання. Де-факто всі працюють з волонтерами без цього статусу. Але якщо організація має бажання взяти участь в міжнародному проекті, має одержати для оформлення запрошення від профільної, в цьому разі – волонтерської організації. А таких немає. Тому, на думку експерта, необхідно скасувати вимогу набуття статусу волонтерської організації. – Це зайве регулювання, яке ускладнює розвиток волонтерського руху, не сприяє йому, – вважає Андрій Когут.

  На мою думку, серед українців усе-таки немало бажаючих спробувати себе в такій своєрідній доброчинності. Недарма багато з нас допомагає родичам, сусідам. І хоча згідно з буквою закону: «Безоплатне виконання робіт або надання послуг особами, що має одноразовий характер або здійснюється на основі сімейних, дружніх чи сусідських відносин, не є волонтерською діяльністю», небайдужій людині не складно попрацювати на благо суспільства. До речі, у багатьох державах ЄС волонтерська робота зараховується у трудовий стаж. Така ініціатива в Україні значно популяризувала б цю форму благодійництва. Як, власне, і приклад політиків, зірок естради та інших публічних фігур. А для всіх охочих долучитися до цього руху є декілька шляхів. Можна почати зі свого міста – приєднатися до локальної організації чи ініціативи. З розвитком технологій набуло поширення онлайн-волонтерство, що допомагає людям з усього світу об’єднатися заради досягнення певної мети. Є цілі тематичні веб-портали. А ще можна стати національним волонтером ООН і за результатами конкурсного відбору отримати можливість займатися доброчинністю професійно.