«Вибіркове» самоврядування в Україні

Такий термін вжила народний депутат України Наталія Новак під час «круглого столу» на тему: «Реформа місцевого самоврядування – від централізації до демократії, чи…?!» 30 вересня ц.р. Захід організували громадська організація Аналітично-дослідницький центр «Інститут міста» та Громадська платформа «Децентралізація–самоорганізація–розвиток» для обговорення реформи. – Чи існує в Україні місцеве самоврядування як таке? – ставить риторичне запитання народний депутат. Та, врешті, чи існуватиме воно і після реформування. Побоювання підштовхнули її до пошуку в Інтернеті повного тексту проекту Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Уточнимо, нині з проектом Концепції-2013 можна ознайомитись на офіційному веб-сайті Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України http://minregion.gov.ua/attachments/content-attachments/995/Koncepcia.pdf). Утім, у концепціях, що блукають мережею, таки можна заплутатися. Директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук розповів, що було декілька редакцій проекту Концепції – 2009, 2012 та 2013 років. Проект 2012 року не був підтриманий Кабінетом Міністрів України, підготували новий текст проекту Концепції 2013 року. «Найсвіжіший» містить переважно декларативні положення, є неконкретним, «розмитим» порівняно з проектом 2012 року. Так, у проекті в редакції 2012 року були визначені завдання реформи та конкретні  заходи з їх реалізації, тоді як у проекті 2013 року такі заходи не сформульовані.  В обидвох документах передбачаються три рівні адміністративно-територіального устрою – базовий, районний та регіональний.  У проекті 2013 року в межах базового рівня адміністративно-територіальні одиниці називають «територіальною громадою». Це викликає запитання, оскільки згідно з  Конституцією України «територіальна громада» – жителі села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста, але аж ніяк не адміністративно-територіальна одиниця. Неоднозначним, порівняно з проектом Концепції 2012 року, є положення щодо території адміністративно-територіальної одиниці. Так, у проекті Концепції 2012 року досить чітко сформульовані вимоги до адміністративно-територіальних меж кожного рівня. Тоді як новий проект визначає територію «…на основі доступності послуги швидкої медичної допомоги в ургентних випадках та пожежної допомоги, що не має перевищувати 20 хвилин». Але насамперед незрозуміло, про який рівень адміністративно-територіальних одиниць ідеться, а також як розміщення кількох пунктів медичної допомоги чи пожежних частин дасть змогу виконати такі вимоги для районів чи регіонів. Окреме занепокоєння викликає в експерта строк реалізації реформи. Так, раніше передбачалося, що вона буде здійснена до 2015 року. Проте у проекті Концепції 2013 року передбачено, що з 2013-го по 2015 рік здійснюватиметься підготовчий етап, а протягом наступних п’яти – триватиме впровадження реформи.  На думку Анатолія Ткачука, такі строки є «індульгенцією» владі, аби нічого не здійснювати до 2020 року. З необґрунтованістю «затягування» часу погодився й директор Аналітично-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко. Він зазначив, що, наприклад, у Франції аналогічні реформи провели ще на початку 1990-х. У всіх державах приблизно кожні 15–20 років змінюються соціальні й економічні умови, тому, дочекавшись 2020 року, є ймовірність, що положення Концепції застаріють, стануть неактуальними. За результатами «круглого столу» організатори підготували лист-звернення до Президента України, Прем’єр-міністра України та народних депутатів з  такою рекомендацією: «…невідкладно розпочати реалізацію … реформи на основі Концепції місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні в редакції 2012 року».